fbpx

ГАЛУЗЕВІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ


ТЕПЛОВІ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ.

НОРМИ ПРОЕКТУВАННЯ

 

Київ
Міністерство енергетики та вугільної промисловості України
2012

 

11.4 Обладнання та вимоги до встановлення приладів АСУ ТП станційного рівня………………………………………………………

 

91

Охорона навколишнього природного середовища………………………… 94
12.1 Загальні вимоги………………………………………………………… 94
12.2 Охорона земель………………………………………………………… 95
12.3 Охорона атмосферного повітря………………………………………. 97
12.4 Охорона водойм…..……………………………………………………. 100
Протипожежні заходи………………………………………………………… 102
Безпека теплових електростанцій, інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони)…………………………….……………………

 

104

14.1 Загальні положення……………………..….………………………….. 104
14.2 Безпека теплових електростанцій…………………………………….. 105
14.3 Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони). 106
Бібліографія …………………………………………………………………… 109

 

ГАЛУЗЕВІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ


ТЕПЛОВІ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ.

НОРМИ ПРОЕКТУВАННЯ

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

1.1 Ці будівельні норми поширюються на проектування нових і розширення або реконструкцію існуючих теплових електростанцій та  теплоелектроцентралей (далі – теплових електростанцій).

1.2 Ці будівельні норми (далі – Норми) не поширюються на технологічне проектування теплових електростанцій, а також на проектування атомних, пересувних, дизельних і геотермальних електростанцій.

1.3 Ці Норми є обов'язковими для органів державного управління, суб'єктів господарської діяльності незалежно від  форм  власності та відомчого підпорядкування, що здійснюють проектування. будівництво та експлуатування теплових електростанцій.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цих Нормах є посилання на такі нормативні документи:

Водний кодекс України

Земельний кодекс України

Лісовий кодекс України

Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності”

Закон України “Про основи містобудування”

Закон України “Про архітектурну діяльність”

Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”

Закон України “Про охорону земель”

Закон України “Про охорону атмосферного повітря”

Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”

Закон України “Про пожежну безпеку”

Закон України “Про Цивільну оборону України”

Закон України  “Основи законодавства України про охорону здоров’я”

Закон України “Про  забезпечення  санітарного та епідемічного благополуччя населення”

Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, наказ від 07.07.11 р. № 109

Порядок надання вихідних даних для проектування об’єктів  містобудування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від         20 травня 2009 р. № 489

Порядок затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011р. № 560

Технічний регламент будівельних виробів, будівель і споруд, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1764

ДБН 360-92**  Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень

ДБН А.2.1-1-2008 Вишукування, проектування і територіальна діяльність. Вишукування. Інженерні вишукування для будівництва

ДБН А.2.2-1-2003 Проектування.  Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд

ДБН А.2.2-3-2012 Склад та зміст проектної документації на будівництво

ДБН Б.1.1-4:2009 Система містобудівної документації. Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження містобудівного обґрунтування

ДБН Б.1.1-5:2007 Система містобудівної документації. Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) на мирний час у містобудівній документації

ДБН Б.2.4-1-94 Планування і забудова сільських поселень

ДБН В.1.1-5-2000 Захист від небезпечних геологічних процесів. Будинки та споруди на підроблюваних територіях і просідаючих ґрунтах

ДБН В.1.1-7-2002 Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва

ДБН В.1.1-12:2006 Захист від небезпечних геологічних процесів, шкідливих експлуатаційних впливів, від пожежі. Будівництво у сейсмічних районах України

ДБН В.1.1-24:2009 Захист від небезпечних геологічних процесів, шкідливих експлуатаційних впливів, від пожежі. Захист від небезпечних геологічних процесів. Основні положення проектування

ДБН В.1.1-25-2009 Захист від небезпечних геологічних процесів, шкідливих експлуатаційних впливів, від пожежі. Інженерний захист територій та споруд від підтоплення та затоплення

ДБН В.1.2-2:2006 Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Навантаження і впливи. Норми проектування

ДБН В.1.2-4-2006  Система надійності та безпеки в будівництві. Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони)

ДБН В.1.2-5:2007 Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об'єктів. Науково-технічний супровід будівельних об'єктів

ДБН В.1.2-6-2008 Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Основні вимоги до будівель і споруд.  Механічний опір та стійкість

ДБН В.1.2-7-2008 Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Основні вимоги до будівель і споруд. Пожежна безпека

ДБН В.1.2-8-2008 Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека життя і здоров'я людини та захист навколишнього природного середовища

ДБН В.1.2-10-2008 Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Основні вимоги до будівель і споруд. Захист від шуму

ДБН В.1.2-11-2008 Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Основні вимоги до будівель і споруд. Економія енергії

ДБН В.1.2-14-2009 Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ

ДБН В.2.1-10-2009 Об'єкти будівництва та промислова продукція будівельного призначення. Основи та фундаменти будинків і споруд. Основи та фундаменти споруд. Основні положення проектування

ДБН В.2.2-5-97 Будинки і споруди. Захисні споруди цивільної оборони

ДБН В.2.2-28:2010 Будинки і споруди. Будинки адміністративного та побутового призначення

ДБН В.2.3-4-2007  Споруди транспорту.  Автомобільні дороги

ДБН В.2.3-19-2008 Споруди транспорту.       Залізниці колії 1520 мм. Норми проектування

ДБН В.2.4-3:2010 Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи  і споруди, підземні гірничі виробки. Гідротехнічні споруди. Основні положення

ДБН В.2.4-5:2012 Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи  і споруди, підземні гірничі виробки. Хвостосховища і шламонакопичувачі

ДБН В.2.5-20-2001 Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Газопостачання

ДБН В.2.5-23:2010 Інженерне обладнання будинків і споруд. Проектування електрообладнання об’єктів цивільного призначення

ДБН В.2.5-27-2006 Інженерне обладнання будинків і споруд. Захисні заходи електробезпеки в електроустановках будинків і споруд

ДБН В.2.5-28-2006 Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення

ДБН В.2.5-39:2008 Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Теплові мережі

ДБН В.2.5-56:2010 Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту

ДБН В.2.6-14-97 Конструкції будинків і споруд.  Покриття будинків і споруд

ДБН В.2.6-31:2006 Конструкції будинків і споруд. Теплова ізоляція будівель

ДСТУ 2272:2006 Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять

ДСТУ 2569-94 Водопостачання і каналізація. Терміни та визначення

ДСТУ 3273-95 Безпечність промислових підприємств. Загальні положення та вимоги

ДСТУ 3429-96 Електрична частина електростанції та електричної мережі. Терміни та визначення

ДСТУ 3517-97 Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять

ДСТУ Б А.2.2-7:2010 Проектування. Розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) у складі проектної документації об’єктів. Основні положення

ДСТУ Б А.2.4-3-95 (ГОСТ 21.408-93) СПДБ. Правила виконання робочої документації автоматизації технологічних процесів

ДСТУ Б В.2.1-2-96 (ГОСТ 25100-95) Основи та пiдвалини будинків i споруд. Ґрунти. Класифікація

ДСТУ Б В.2.1-4-96 (ГОСТ 12248-96) Основи та підвалини будинків і споруд. Ґрунти. Методи лабораторного визначення характеристик міцності і деформованості

ДСТУ Б В.2.1-6-2000 (ГОСТ 30672-99) Основи та підвалини будинків і споруд. Ґрунти.  Польові випробування.  Загальні положення

ДСТУ Б В.2.2-29:2011 Будівлі підприємств. Параметри

ДСТУ Б В.2.5-38:2008 Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд

ДСТУ‑Н Б А.1.1‑81:2008 ССНБ. Основні вимоги до будівель і споруд. Настанова із застосування термінів основних вимог до будівель і споруд згідно з тлумачними документами Директиви Ради Європи 89/106/ЄЕС

ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010 Захист від небезпечних геологічних процесів, шкідливих експлуатаційних впливів, від пожежі. Будівельна кліматологія

ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования (ССБП. Вібраційна безпека. Загальні вимоги)

ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация (ССБП. Небезпечні і шкідливі виробничі чинники. Класифікація)

ГОСТ 12.1.003-83 ССБТ. Шум. Общие требования безопасности (Шум. Загальні вимоги безпеки)

ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования
(ССБП. Пожежна безпека.  Загальні  вимоги)

ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны (ССБП. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони)

ГОСТ 12.1.030-81 ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление (ССБП. Електробезпека. Захисне заземлення, занулення)

ГОСТ 12.1.045-84 ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля (ССБП. Електростатичні поля. Допустимі рівні на робочих місцях та вимоги до проведення контролювання)

ГОСТ 12.2.007.0-75 ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности (ССБП. Вироби електротехнічні. Загальні вимоги безпеки)

ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности (ССБП. Кольори сигнальні і знаки безпеки)

ГОСТ 17.2.3.02-78 Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимых выбросов вредных веществ промышленными предприятиями (ССБП. Охорона природи. Атмосфера. Правила встановлення допустимих викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами)

ГОСТ 17.4.2.01-81 Охрана природы. Почвы. Номенклатура показателей санитарного состояния (Охорона природи. Ґрунти. Номенклатура показників санітарного стану)

ГОСТ 24.104-85 Единая система стандартов автоматизированных систем управления. Автоматизированные системы управления. Общие требования (Єдина система стандартів автоматизованих систем керування. Автоматизовані системи керування. Загальні вимоги)

ГОСТ 34.201-89 Информационная технология. Комплекс стандартов на автоматизированные системы. Виды, комплектность и обозначение документов при создании автоматизированных систем (Інформаційна технологія. Комплекс стандартів на автоматизовані системи. Види, комплектність та позначення документів при створенні автоматизованих систем)

ГОСТ 7396.1-89 (МЭК 83-75) Соединители электрические штепсельные бытового и аналогичного назначения. Основные размеры (З’єднувачі електричні штепсельні побутового та аналогічного значення. Основні розміри)

ГОСТ 14202-69 Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки (Трубопроводи промислових підприємств. Розпізнавальне забарвлення, застережливі знаки і маркувальні щитки)

ГОСТ 14254-96 (МЭК 529-89) Степени защиты, обеспечиваемые оболочками. (Код IP) (Ступені захисту, що забезпечуються оболонками. (Код ІР))

ГОСТ 25861-83 Машины вычислительные и системы обработки данных. Требования по электрической и механической безопасности и методы испытаний (Машини обчислювальні та системи обробки даних. Вимоги по електричній та механічній безпеці і методи випробувань)

СОУ 41.0-21677681-34:2010 (НАПБ 05.031-2010) Інструкція  з пожежної безпеки та захисту автоматичними системами водяного пожежогасіння кабельних споруд

СОУ-Н ЕЕ 03.313:2007 (НАПБ В.05.025-2006/111)  Протипожежний захист складів, систем паливоподачі та пилоприготування твердого палива. Інструкція з проектування, будівництва  й експлуатації

СОУ-Н ЕЕ 03.314:2007 (НАПБ 05.037-2007) Інструкція з проектування та експлуатації установок пожежної сигналізації і систем оповіщення і керування евакуацією людей при пожежах

СОУ-Н ЕЕ 27.508:2007 Золожужелевідвали теплових електростанцій. Типова інструкція з експлуатації

СОУ-Н МЕВ 41.0-21677681-60:2012 (НАПБ В.01.061-2011/111) Проти-пожежний захист машзалів електростанцій. Правила проектування та експлуатації протипожежного устаткування

СОУ-Н МПЕ 40.1. 03.310:2005 (НАПБ В.01.056-2005/111) Правила будови електроустановок. Протипожежний захист електроустановок. Інструкція

СОУ-Н МПЕ 40.1. 03.311:2005 (НАПБ В.05.025-2005/111) Протипожежне водопостачання та визначення витрат води на пожежогасіння енергетичних підприємств. Інструкція з проектування, будівництва і експлуатації

НПАОП 0.00-1.02-08  Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів

НПАОП 0.00-1.20-98 Правила безпеки систем газопостачання України

НПАОП 24.1-1.07-10 Правила охорони праці для виробництв основної хімічної промисловості

НПАОП 40.1-1.01-97 Правила безпечної експлуатації електроустановок

НПАОП 40.1-1.07-01 Правила експлуатації електрозахисних засобів

НПАОП  40.1-1.21-98 Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів

НПАОП 40.1-1.32-01  Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок

НПАОП 40.3-1.05-89 Правила взрывобезопасности топливоподач и установок для приготовления и сжигания пылевидного топлива (Правила вибухобезпеки паливоподач і установок для приготування та спалювання пиловидного палива)

НПАОП 40.3-1.16-93 Правила вибухопожежобезпеки паливоподач електростанцій

НАПБ А.01.001-2004 Правила пожежної безпеки в Україні

НАПБ Б.03.002-2007 Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою

НАПБ 05.028–2004 Протипожежний захист енергетичних підприємств, окремих об’єктів та енергоагрегатів. Інструкція з проектування і експлуатації

НАПБ 06.015–2006 Перелік приміщень і будівель енергетичних підприємств Мінпаливенерго України з визначенням категорії і класифікації зон з вибухопожежної і пожежної небезпеки

ДСП 173-96 Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів

Дсп 201-97 Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними і біологічними речовинами)

ДСН 3.3.6.037-99 Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку

ДСН 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації

ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень

ДСанПіН 2.2.7.029-99 Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров’я населення

Дсанпін 239-96 Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань

ДСанПіН 2.2.4-171-10 Державні санітарні норми та правила “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною”

ДСанПіН 3.3.2.007-98 Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин

ДСанПіН 3.3.6.096-2002 Державні санітарні норми і правила при роботі з джерелами електромагнітних полів

СанПиН 4630-88 Санитарные правила и нормы  охраны поверхностных вод от загрязнения (Санітарні правила і норми  охорони поверхневих вод від забруднення)

СанПиН 42-128-4690-88 Санитарные правила содержания территорий населенных мест (Санітарні правила утримання територій населених місць)

Снип II-12-77 Строительные нормы и правила. Защита от шума (Будівельні норми і правила. Захист від шуму)

Снип II-89-80 Строительные нормы и правила. Генеральные планы промышленных предприятий (Будівельні норми і правила. Генеральні плани промислових підприємств)

СНиП 2.03.11-85 Строительные нормы и правила. Защита строительных конструкций от коррозии (Будівельні норми і правила. Захист будівельних конструкцій від корозії)

Снип 2.04.01-85 Строительные нормы и правила. Внутренний водопровод и канализация зданий (Будівельні норми і правила.Внутрішній водопровід і каналізація будинків)

Снип 2.04.02-84 Строительные нормы и правила. Водоснабжение. Наружные сети и сооружения (Будівельні норми і правила. Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди)

СНиП 2.04.03-85 Строительные нормы и правила. Канализация. Наружные сети и сооружения (Будівельні норми і правила. Каналізація. Зовнішні мережі та споруди)

Снип 2.04.05-91*У Строительные нормы и правила. Отопление, вентиляция и кондиционирование (Будівельні норми і правила. Опалення, вентиляція і кондиціонування)

СНиП 2.06.07-87 Подпорные стены, судоходные шлюзы, рыбопропускные и рыбозащитные сооружения (Підпірні стіни, судноплавні шлюзи, рибопропускні і рибозахисні споруди)

Снип 2.09.02-85* Строительные нормы и правила. Производственные здания (Будівельні норми і правила. Виробничі будівлі)

Снип 2.09.03-85 Строительные нормы и правила. Сооружения промышленных предприятий (Будівельні норми і правила. Споруди виробничих підприємств)

СНиП 3.05.04-85* Строительные нормы и правила. Наружные сети и сооружения  водоснабжения  и канализации (Будівельні норми і правила. Зовнішні мережі і споруди водопостачання і каналізації)

Снип 3.05.06-85 Строительные нормы и правила. Электротехнические устройства (Будівельні норми і правила. Електротехнічні пристрої)

ВБН В.2.2-58.1-94 Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа

ВСН 6-75 Инструкция по проектированию производства газообразных и сжиженных продуктов разделения воздуха (Інструкція з проектування виробництва газоподібних зріджених продуктів розділення повітря)

ВСН 29-81 Нормы технологического проектирования тепловых электростанций (Норми технологічного проектування теплових електростанцій)

СН 181-70 Вказівки по проектуванню колірної обробки інтер'єрів виробничих будівель промислових підприємств

СН 441-72* Указания по проектированию ограждений площадок и участков предприятий, зданий и сооружений (Вказівки з проектування огорож майданчиків і дільниць підприємств, будівель і споруд)

ТП 101-81* Технические правила по экономному расходованию основных строительных материалов (Технічні правила з економного витрачання основних будівельних матеріалів)

ГКД 34.20.507-2003 Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила

ГКД 34.35.506-97 Типові технічні вимоги до станційного рівня АСУ ТП ТЕС

ГКД 34.35.101-95 Оборудование энергетических блоков мощностью 300 МВт и выше. Требования, определяемые условиями их автоматизации (Обладнання енергетичних блоків потужністю 300 МВт і вище. Вимоги, обумовлені умовами їх автоматизації)

ГКД 343.000.003.004-2002 (НАПБ 05.032–2002)  Інструкція з проти-пожежного захисту розподільних пристроїв, підстанцій та трансформаторів

ГКД 343.000.003.005–2002 (НАПБ 05.033–2002) Протипожежний захист складів легкозаймистих та горючих рідин на підприємствах паливно-енергетичного комплексу: Інструкція з проектування, будівництва та експлуатації

РД 34.42.101-76 Руководство по проектированию обработки и очистки производственных сточных вод тепловых электростанций (Керівництво по проектуванню обробляння та очищення виробничих стічних вод теплових електростанцій)

Технологічні  нормативи   допустимих   викидів забруднюючих речовин із теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт, затверджені Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22 жовтня 2008 р. № 541. 

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цих Нормах використано терміни, установлені в:

– ДСТУ 2272: вогнегасна речовина, вогнестійкість, евакуаційний вихід, межа вогнестійкості, негорючий матеріал, пожежа, протипожежні вимоги, ступінь вогнестійкості;

– ДСТУ 2569: водопостачання, водопровід, водозабори, водозабірна споруда, очищення води, водопідготовка, освітлення води, освітлювач води, водовід, стічні води;

– ДСТУ 3429: відкрита розподільча установка, власні потреби електростанції, електростанція,  закрита розподільча установка, заземлення, нейтраль, лінія електропередавання, щит керування електростанції;

– ДСТУ 3517: водойма, водосховище;

– ДСТУ-Н Б А.1.1-81: аварійне освітлення, несуча конструкція, пожежна магістраль сухотрубна, пожежна небезпека, протипожежна стіна, системи димовидалення, тепловиділення, термін експлуатації, фасад (зовнішня стіна);

– ДБН В.1.1-7: категорія за вибухопожежною та пожежною небезпекою, протипожежний тамбур-шлюз;

– ДБН А.2.1-1: вишукування, геопатогенна зона, інженерно-геологічні процеси і явища, матеріали вишукувань;

– ДБН А.2.2-1: навколишнє природне середовище, оцінка впливів на навколишнє середовище;

– ДБН А.2.2-3: будівлі, споруди, реконструкція, передпроектні роботи, проектна документація, проектні роботи;

– ДБН Б.1.1-4: містобудівне обґрунтування, містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, об'єкт містобудування;

– ДБН Б.1.1-5: надзвичайна ситуація, надзвичайна ситуація техногенного характеру, надзвичайна ситуація природного характеру, небезпечна речовина;

– ДБН В.1.1-24: геологічні процеси, затоплення території, зсув, інженерна підготовка території, інженерний захист територій, будівель і споруд, карст, небезпечні геологічні процеси, обвали, переробка берегів водосховищ, підтоплення території, сель, суфозія, фільтрація підземних вод;

– ДБН В.1.2-4: цивільний захист (цивільна оборона), схема планування територій; розділ "Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони)";

– ДБН В.1.2-14: коефіцієнт надійності за відповідальністю (коефіцієнт відповідальності);

–  ДБН В.2.3-4: дорожній одяг, покриття;

– ДБН В.2.4-3: гідротехнічні споруди, технічний регламент будівельних виробів, будівель і споруд;

– ДБН В.2.5-28: природне освітлення, чергове освітлення, штучне освітлення

4 ПОЗНАКИ ТА СКОРОЧЕННЯ

У тексті  Норм  прийняті наступні познаки та скорочення:

АСУ ТП – системи автоматизованого управління технологічним процесом;

БЩК – блоковий щит керування;

ВРУ – відкрита розподільча установка;

ГДК – гранично допустима концентрація;

ГрЩК – груповий щит керування;

ГЩК – головний щит керування;

ЗРУ – закрита розподільча установка;

ТЕО – техніко-економічне обґрунтування;

ТЕЦ – теплоелектроцентраль;

ЦЩК – центральний щит керування.

5 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

5.1 Проектування теплових електростанцій  повинне ґрунтуватися на законах України “Про регулювання містобудівної діяльності”, “Про архітектурну діяльність”, “Про пожежну безпеку”, “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, “Про Цивільну оборону України”, Земельного, Водного та Лісового кодексів України,  з урахуванням архітектурних і містобудівних вимог, визначених у містобудівних умовах і обмеженнях забудови земельної ділянки, кліматичних умов району будівництва і характеру навколишньої забудови згідно з вимогами чинних будівельних норм та нормативних документів, зокрема ДБН 360**, ДБН А.2.2.-1, “Технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд”, ДБН Б.1.1-4,  ДБН В.2.2-28, ДБН В.2.3-4,  ДСТУ-Н Б В.1.1-27, СНиП 2.09.03, СНиП 2.09.02, Снип II-89.

5.2 При проектуванні теплових електростанцій необхідно дотримуватись вимог:

– забезпечення міцності та стійкості згідно з ДБН В.1.2-2, ДБН В.1.2-6;

– санітарних норм, норм безпеки життя і здоров'я людини та охорони навколишнього природного середовища згідно з  ДСП 173, ДСП 201, ДБН В.1.2-8, ДБН А.2.2-1, ГОСТ 12.1.003, ДБН В.1.2-10, Снип II-12, ДБН В.1.2-4 та          ДСТУ Б.А.2.2-7;

– забезпечення економії енергії, водних ресурсів згідно з ДБН В.1.2-11;

– норм вибухової, пожежної та вибухопожежної безпеки згідно з                ДБН В.1.2-7, ДБН В.1.1-7;

– норм техногенної безпеки та інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) згідно з ДСТУ Б. А.2.2-7, ДБН В.1.2-4,  ДБН Б.1.1-5, ДБН В.1.2-14, ГОСТ 12.0.003.

5.3 Проектування теплових електростанцій здійснюють на підставі  завдання на проектування, яке складається замовником та
проектувальником з урахуванням містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (далі – містобудівні умови та обмеження).

Складання завдання   на   проектування   з   відхиленням  від
містобудівних умов та обмежень не допускається.

5.4 Містобудівні умови та обмеження визначають під час розроблення містобудівного обґрунтування згідно з вимогами ДБН Б.1.1-4 та надають згідно з “Порядком  надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст”.

5.5 Проектування будівель і споруд теплових електростанцій необхідно виконувати з урахуванням категорії складності об‘єкта будівництва згідно з додатком М ДБН А.2.2-3, визначеної на підставі класу наслідків (відповідальності) об‘єкта, встановленого згідно з ДБН В.1.2-14. Рівень відповідальності потрібно ураховувати в розрахунках несучих будівельних конструкцій, а також при визначені вимог до довговічності будівель і споруд, номенклатури і обсягу інженерних рішень.

Клас відповідальності об'єкта визначається замовником за узгодженням із генеральним проектувальником та організацією, яка здійснює наукове супроводження проектних робіт. Цей клас має бути відомим власнику об'єкта і за згодою з ним може бути підвищений.

Складні інженерно-геологічні умови визначають згідно з  ДБН А.2.1-1,    ДБН В.2.1-10, ДБН В.1.1-24, сейсмічні райони – згідно з ДБН В.1.1-12.

Науково-технічний супровід (при необхідності) треба проводити згідно з вимогами ДБН В.1.2-5.

5.6 При підготовці ТЕО повинна здійснюватись згідно з ДБН А.2.2-1 всебічна оцінка впливів планової діяльності теплових електростанцій на стан навколишнього середовища (ОВНС), зокрема на природне, соціальне, включаючи життєдіяльність насе­лення, і техногенне середовище.

Матеріали ОВНС надають у складі проектної документації уповноваженим державним органам для експертної оцінки і повинні всебічно характеризувати ре­зультати оцінки впливів на навколишнє середовище та обґрунтовувати допустимість планованої діяльності теплових електростанцій.

5.7 Категорії приміщень, будівель, споруд і зовнішніх установок теплових електростанцій за вибухопожежною та пожежною небезпекою потрібно приймати згідно з НАПБ Б.03.002 та НАПБ 06.015.

5.8 Склад і зміст проектної документації на теплові електростанції, основні стадії проектування повинні відповідати вимогам згідно з ДБН А.2.2-3.

5.9 Електрична та теплова потужність, тип обладнання теплової електростанції визначаються вимогами Замовника, схемою розвитку енергосистеми або теплової мережі і уточнюються в обґрунтуваннях інвестицій і в ТЕО (проектах) будівництва на основі аналізу економічної доцільності покриття зростання теплових навантажень району, дефіциту електроенергії з урахуванням впливу обмежуючих факторів конкретного майданчика за умовами забезпечення технологічного процесу паливом і водою, генерального плану, забезпечення екологічних вимог та інших місцевих умов.

Проектування ТЕЦ повинно здійснюватися, як правило, одночасно з проектуванням магістральних теплових мереж на основі затвердженої схеми теплопостачання населеного пункту або промислового району.

5.10 За заявкою Замовника при розробці обґрунтувань інвестицій та ТЕО (проектів) необхідно надавати пропозиції щодо можливості використання відходів виробництва теплових електростанцій (золожужелів, скидного тепла, шламів тощо). При цьому повинні передбачатися майданчики, споруди та ємності для збирання, сортування, пакування та відправки споживачам для подальшої переробки або для захоронення відходів виробництва (полімерних матеріалів, паперу, скла, металу, відпрацьованих нафтопродуктів, електроламп, батарейок, деталей приладів з вмістом шкідливих і радіоактивних матеріалів тощо).

5.11 Комплекс будівель і споруд теплових електростанцій повинен забезпечувати:

– надійне і економічне ведення технологічного процесу (експлуатації);

– можливість проведення ремонту устаткування;

– охорону навколишнього середовища;

– вибухопожежну, пожежну та техногенну безпеку;

– вимоги ергономіки;

– безпечну роботу персоналу;

– охорону об'єкта.

5.12 У комплекс будівель і споруд теплових електростанцій входять:

– будівлі та споруди основного виробничого призначення (головний корпус, установки очищення димових газів від золи, окислів сірки та азоту, димові труби, споруди електричної частини, технічного водопостачання, установки видалення золи та жужелю, паливне господарство зі складами твердого та  (або) рідкого палива, газове господарство, склади сорбентів для очищення димових газів);

– підсобно-виробничі будівлі та споруди (об'єднаний допоміжний корпус, включаючи хімводоочищення; пускова або допоміжна парова і пікова водогрійна котельня; лабораторії; оливосклад; залізнична станція; устаткування по збиранню та очищенню заоливлених, побутових і зливних стоків; під'їзні та внутрішньомайданчикові дороги; огорожі тощо);

– адміністративно-побутовий корпус або побутовий та адміністративний корпус з їдальнею, спорудами цивільної оборони, пожежної охорони тощо.

Необхідність проектування додаткових будівель і споруд (оливоапаратна, електролізерна, ремонтні майстерні, склади тощо), виробничих будівель і споруд по випуску матеріалів і виробів з відходів виробництва (золи, жужелю, шламів, продуктів сіркоочищення газів) визначається завданням на проектування.

На вимогу Замовника в проектах теплових електростанцій з блоками         180 МВт і вище може бути передбачене будівництво навчально-тренувальних комплексів (пунктів), які повинні включатися в пускові комплекси перших енергоблоків теплових електростанцій.

5.13 Проектування теплових електростанцій повинно вестися із застосуванням обладнання, АСУ ТП, засобів механізації ремонтних робіт заводського виготовлення, технічний рівень яких відповідає сучасним і перспективним вимогам.

6 ІНЖЕНЕРНІ ВИШУКУВАННЯ

6.1 Для обґрунтування проектування і будівництва теплової електростанції обов‘язково виконують інженерно-геодезичні, інженерно-геологічні, та у складі комплексних інженерно-геологічних – геотехнічні та інженерно-гідрогеологічні вишукування, вишукування для раціонального використання та охорони навколишнього середовища, спеціалізовані вишукування згідно з вимогами      ДБН А.2.1-1. При реконструкції теплових електростанцій необхідно провести уточнення раніше виконаних інженерних вишукувань.

6.2 Інженерні вишукування виконують спеціалізовані вишукувальні та проектно-вишукувальні організації, які мають відповідне технічне оснащення та фаховий склад, згідно з технічним завданням замовника та програмою виконання робіт.

6.3 Склад і обсяги вишукувальних робіт визначає вишукувальна організація з урахуванням таких факторів:

– вид будівництва (мета вишукувань);

– регіональні, територіальні та локальні особливості території (складність умов);

– ступінь вивченості території;

– стадія проектування.

Відповідні конкретні відомості необхідно вказувати у технічному завданні та програмі виконання робіт (технічному приписі) вишукувальної організації з обов'язковим урахуван­ням наявних фондових (геодезичних, геологічних тощо) матеріалів.

6.4 Інженерно-геодезичні вишукування повинні забезпечувати отримання топографо-геодезичних матеріалів і даних про ситуацію та рельєф місцевості       (у тому числі дна водотоків, водойм тощо), розташування й характеристики існуючих будівель і споруд (наземних, підземних і надземних) та інших елементів планування (у цифровій, графічній формах), необхідних для комплексного оцінювання природних і техногенних умов території будівництва теплових електростанцій та обґрунтування можливості проектування, створення та ведення державних кадастрів, забезпечення управління територією і ризиками надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру тощо.

Конкретні цілі та основні вимоги до проведення інженерно-геодезичних вишуку­вань повинні бути визначені технічним завданням замовника  і уточнені при визначенні складу та обсягів робіт у програмі вишукувань.

6.5 Інженерно-геологічні вишукування повинні забезпечувати визначення характеристик інженерно-геологічних умов території будівництва теплової електростанції, позамайданчикових споруд і комунікацій, а також оцінювання ризику життєдіяльності людини на конкретних територіях.

На підставі результатів інженерно-геологічних вишукувань розробляються (при необхідності) проекти захисту територій та окремих об'єктів від несприятливих і небезпечних процесів.

6.6 Інженерно-геологічні вишукування проводять згідно з програмою виконання інженерно-геологічних вишукувань, яку складають на підставі
відповідного технічного завдання, оцінки категорії складності інженерно-геологічних умов та геотехнічного будівництва відповідно до вимог ДБН А.2.1-1, ступеня вивченості ділянки (території) і порядку розроблення проектної документації.

6.7 За складом інженерно-геологічні вишукування повинні бути комплексними і включати види робіт, які направлені на вивчення геологічної будови, стану та властивостей ґрунтів, гідрогеологічних умов, інженерно-геологічних процесів і явищ, у тому числі і додаткові види робіт у районах розвитку небезпечних геологічних процесів (карст, суфозія, зсуви, обвали, селі, перероблення берегів водосховищ, озер і рік, сейсмічність тощо) згідно з вимогами 3.2 ДБН А.2.1-1.

Інженерно-геологічні вишукування для реконструкції теплових електростанцій треба проводити згідно з вимогами 3.3 ДБН А.2.1-1.

6.8 Результати інженерно-геологічних вишукувань повинні містити дані, необхідні для обґрунтованого вибору типу і глибини закладення фундаментів відповідно до ДСТУ Б В.2.1-4, ДБН В.2.1-10 тощо, визначення їх розмірів, з урахуванням прогнозу змін інженерно-геологічних умов під дією природних і техногенних факторів і можливого розвитку небезпечних природних процесів і явищ.

6.9 При  виконанні   інженерно-геологічних вишукувань, проектуванні  та будiвництвi теплових електростанцій потрібно застосовувати класифікацію  ґрунтів згідно з ДСТУ Б В.2.1-2 (ГОСТ 25100).

Метод визначення характеристик фізико-механічних властивостей ґрунтів згідно з ДСТУ Б В.2.1-6 (ГОСТ 30672) уста­новлюють у програмі випробувань залеж­но від стадії проектування, ґрунтових умов, виду і рівня відповідальності будівель і спо­руд, що проектуються.

6.10  Інженерно-геологічні вишукування на стадіях проектування згідно з ДБН А.2.2-3: ТЕО, проект і робоча документація, повинні виконуватись на ділянках таких будівель і споруд проектованої (реконструйованої) теплової електростанції: головний корпус, димові труби, градирні, берегові насосні та насосні технічного водопостачання, резервуари ємністю понад 10 тис. м3, шламонакопичувачі, будівлі і споруди хімводоочистки, ВРУ, естакади паливоподачі, вузли пересипання, дробильні і розвантажувальні пристрої, золожужелевідвали.

6.11  На ділянках розміщення турбоагрегатів, при необхідності, повинні бути виконані лабораторні та польові роботи по дослідженню вібростійкості грунтів.

6.12 При розміщенні теплових електростанцій у районах прояву небезпечних геологічних процесів потрібно передбачати інженерний захист території, будівель і споруд згідно з ДБН В.1.1-24.

6.13 Проектування, будівництво і реконструкцію будівель і споруд, що зводяться або роз­міщені на майданчиках із сейсмічністю 6 балів і вище виконувати згідно з ДБН В.1.1-12.

Розрахункову сейсмічність території будівництва визначають згідно з картами загального сейсмічного районування території України ЗСР-2004 відповідно до вимог ДБН В.1.1-12.

Сейсмічність конкретного майданчика об'єкта будівництва потрібно уточнювати згідно з даними мікросейсморайонування і результатами комплексних інженерних вишукувань, проведених спеціалізованими організаціями.

На майданчиках сейсмічністю 9 балів із несприятливими ґрунтовими умовами, а також на ґрунтах IV категорії не допускається будівництво енергетичних об'єктів, не пов'язаних з обслуговуванням населення, яке проживає у даній місцевості. На цих майданчиках допускається розташовувати складські приміщення, автобази, гаражі, ремонтні майстерні, тимчасові виробничі та інші одноповерхові при­міщення.

6.14 Проектування будівель і споруд для будівництва на майданчиках за наявності в основі будівлі просідаючих ґрунтів треба здійснювати з урахуванням вимог части­ни II ДБН В.1.1-5.

6.15 Інженерно-гідрометеорологічні вишукування повинні забезпечувати комплексне визначення  природних умов навколишньої території та локальних умов проектованого об'єкта, визначення розрахункових кліматичних і гідрологічних характеристик у обсягах, необхідних для вибору майданчика будівництва та прийняття проектних рішень, з урахуванням регіонального характеру поширення небезпечних явищ і процесів.

Інженерно-гідрометеорологічні вишукування виконують у комплексі з іншими вида­ми вишукувань (або передують їм) згідно з вимогами                  розділу 4 ДБН А.2.1-1.

6.16 Вишукування для раціонального використання і охорони навколишнього середовища повинні проводитись у складі комплексних інженерних вишукувань для будівництва (або окремо) згідно з вимогами         розділу 5 ДБН А.2.1-1 з метою:

– оцінювання стану основних компонентів навколишнього середовища (літосфери, гідросфери, атмосфери, біосфери) для подальшого врахування у проекті;

– розроблення матеріалів ОВНС у складі проектної документації відповідно до вимог ДБН А.2.2-1;

– прогнозування можливих змін при збереженні існуючих тенденцій і при планованих впливах;

– виявлення геопатогенних зон (геологічних розломів);

– розроблення рекомендацій з регулювання впливів, інженерної підготовки освоюваної (освоєної) території та особливостей конструкцій будівель і споруд, а також рекомен­дацій зі створення сприятливих екологічних умов;

–  розроблення заходів щодо охорони навколишнього середовища.

6.17 Спеціалізовані вишукування (умовно вишукувальні роботи) виконують згідно з вимогами розділу 6 ДБН А.2.1-1.

Перелік спеціалізованих вишукувальних робіт є підставою для одержання відповідних дозволів у органах державного управління, контролю тощо.

7 Генеральний план

7.1 Розташування теплової електростанції

7.1.1 Теплові електростанції потрібно розташовувати відповідно до регіональних схем планування територій, генеральних планів населених пунктів, що відображують перспективи розвитку забудови територій та стан навколишнього середовища з дотриманням норм  законів України  “Основи законодавства України про охорону здоров’я”, “Про основи містобудування”,  “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, “Про  забезпечення  санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про охорону атмосферного повітря”, Земельного, Водного та Лісового кодексів України тощо.

7.1.2 При розташуванні теплових електростанцій необхідно ураховувати  можливість ефективного забезпечення  споживачів електричною та тепловою енергією, умови транспортування палива, системні та міжсистемні зв’язки по лініях електропередавання.

Розташування ТЕЦ з метою централізованого  електро-  і теплопостачання інфраструктури міст або промислових підприємств доцільно прив’язувати до окремого населеного пункту або виробничого комплексу, поруч з джерелом дешевого місцевого палива.

7.1.3 При розташуванні теплової електростанції потрібно забезпечити найбільшу ефективність капітальних вкладень, раціональне і економне використання земельних і водних ресурсів, використання наявних транспортних комунікацій та ураховувати  можливість подальшого розширення електростанції.

7.1.4 При виборі майданчика під теплову електростанцію  необхідно враховувати придатність обраної території під будівництво, потенціал самоочищення природного середовища (атмосфери та водойм) за  критеріями оцінки згідно з ДСП 173.

7.1.5 При розташуванні теплової електростанції необхідно  забезпечити захист  населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру,  охоронні заходи від забруднення і шкідливого впливу, раціональне використання земель, дотримуючись положень  ДСП 173  та норм ДБН 360-92**, СНиП II-89 щодо:

– влаштування майданчиків будівництва у зонах можливого затоплення та зонах прояву небезпечних геологічних процесів, сейсмічних явищ, на прибережних смугах (зонах) водойм;

– санітарно-захисних зон охорони населених місць, курортів, заповідників, національних парків, джерел водопостачання, територій, забруднених органічними і радіоактивними відходами;

– використання земельних угідь та зон охорони пам’ятників  культури тощо.

7.1.6 Санітарно-захисну зону теплової електростанції потрібно встановлювати  від димових труб та від  місць зберігання  і  підготовки  палива, джерел шуму (відкритої установки трансформаторів, градирень, компресорних тощо) у межах згідно з ДСП 173.

7.1.7 Розташування теплової електростанції повинно бути погоджено з місцевими органами влади та органами державного нагляду.

7.2 Розташування будівель і споруд

7.2.1 На проммайданчику теплової електростанції повинні бути розташовані:

– головний корпус;

– будівлі та споруди очищення димових газів;

– мазутне та оливне господарства;

– корпус подрібнення палива;

– відкриті майданчики установки ресиверів;

– відкритий майданчик установки трансформаторів;

– ЗРУ;

– будівлі підсобних виробництв;

– пікова водогрійна котельня;

– градирні;

– газорегуляторний пункт (ГРП);

– очисні споруди стічних вод (нафтозабруднених, обмивання котлів і регенеративних повітропідігрівників, хімічного очищення та консервації устаткування тощо).

ВРУ, насосні станції циркуляційного, протипожежного і питного водопостачання, бризкальний басейн можуть бути розташовані поза проммайданчиком теплової електростанції.

7.2.2 Поза межами проммайданчика теплової електростанції  доцільно розташовувати золожужелевідвали, резервний склад вугілля, залізничні приймально-відправні колії та пов’язані з ними пристрої для розвантаження палива, склади мазуту і дизельного палива місткістю понад 10000 м3 при наземному та понад 20000 м3 при підземному зберіганні, та пожежне депо.

Зазначені споруди, за винятком золожужелевідвалів, можуть бути розташовані на проммайданчику, якщо площа відведених під будівництво земель дозволяє розташувати  їх з дотриманням відповідних норм.

7.2.3 Проммайданчик та  споруди теплової електростанції, розташовані поза його межами, за винятком золожужелевідвалів і залізничних приймально-відправних колій, повинні бути огороджені згідно з СН 441.

7.2.4 Для розташування пристроїв автоматичної охоронної сигналізації потрібно передбачати вільну від забудови зону з внутрішнього боку огородження шириною не менше ніж 5 м.

7.2.5 Будівлі та споруди теплової електростанції необхідно розташовувати, витримуючи норми СНиП II-89 щодо орієнтації відносно сторін світу, напрямків пануючих вітрів, щільності забудови проммайданчика, відстані між будівлями та спорудами залежно від їх ступеня вогнестійкості  з урахуванням напрямку видачі електричної потужності і розташування природних і штучних охолодників води.

7.2.6 Розташування охолодників води (бризкальних басейнів, градирень тощо) та відстань між ними та іншими будівлями і спорудами  теплової електростанції необхідно приймати згідно з вимогами СНиП II-89.

Охолодники води по відношенню до ВРУ та відкритих майданчиків встановлення трансформаторів  необхідно розташовувати з підвітряного боку.

Відстань від відкритих відвідних каналів водопостачання до відкритих майданчиків установок трансформаторів повинна бути не менша ніж 5 м.

7.2.7 Найменшу відстань від ресиверів для горючих газів до будівель і споруд теплової електростанції треба приймати згідно з  СНиП II-89 як для газгольдерів постійного об’єму.

Відстань від ресиверів із загальним геометричним об’ємом не більше ніж 500 м3 до димових труб (незалежно від їх висоти) треба приймати, як до виробничих і допоміжних будівель залежно від їх ступеня вогнестійкості.

Відстань між ресиверами, розташованими в групі, визначають в технологічній  частині проекту за умови забезпечення монтажу, обслуговування і ремонту. Група ресиверів повинна складатися з ресиверів з однаковим газом.

Відстань між групами ресиверів та відстань між окремо розташованими ресиверами водню і кисню належить приймати не меншою ніж півсума діаметрів двох суміжних ресиверів, але не меншою ніж 5 м.

Майданчик для встановлення ресиверів повинен бути  огородженим. Відстань від ресиверів до огородження повинна бути не менше ніж 5 м.

7.2.8 При проектуванні будівель та  приміщень ацетиленових станцій необхідно приймати такі значення найменшої відстані від ацетиленової станції до:

– місць забору повітря для кисневих станцій –300 м;

– виробництв з відкритим вогнем – 50 м;

– залізничних колій – 20 м;

– автомобільних доріг – 10 м.

Ацетиленові станції повинні бути  розташовані з підвітряного боку по відношенню до кисневих станцій та виробництв з відкритим вогнем.

В одній будівлі з ацетиленовою станцією можуть бути розташовані  інші виробничі, підсобно-виробничі та побутові приміщення. При цьому не повинно бути безпосереднього сполучення між проміжним складом карбіду з апаратним приміщенням та з побутовими приміщеннями.  Яма для вапняного мулу повинна бути влаштована поруч з приміщенням ацетиленової станції та закрита кришкою з витяжною трубою.

Ацетиленові станції потужністю до 20 м3/год  допускається розташовувати у прибудовах до виробничих будівель ступеня вогнестійкості ІІ (крім будівель кисневих станцій та виробництв з відкритим вогнем).

Територія ацетиленової станції повинна бути огороджена.

7.2.9 Кисневі станції та їх  розподільчі пристрої повинні бути розташовані  відповідно до вказівок  інструкції ВСН 6-75.

7.2.10 Компоновочні рішення компресорних станцій повинні передбачати їх розташування  в окремій  будівлі та чіткий розподіл між виробничою і побутовою зонами. Допускається розташовувати компресорні станції у прибудовах до виробничих будівель за умови відсутності у цих будівлях вибухо-, пожежонебезпечних виробництв, а також, якщо шум та вібрація, що створюються компресорами, є допустимими для технологічних процесів, що протікають у цих будівлях.

Не допускається розташування компресорних  станцій у прибудовах до адміністративно-побутових будівель.

7.2.11 Склади твердого палива, як правило, потрібно розташовувати по відношенню до головного корпусу і ВРУ з підвітряного боку.

Відстань від крайніх штабелів вугілля до ВРУ треба приймати:

– 80 м – при підвітряному  розташуванні складу;

– 100 м – при навітряному розташуванні складу.

7.2.12 Витратні склади сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), а саме  сірчаної та соляної кислот, аміаку, гідразину, хлору, розташовані на проммайданчику теплової електростанції, потрібно проектувати згідно з такими вимогами:

– витратні склади СДОР, крім складів хлору, належить розташовувати в окремих приміщеннях водопідготовчих установок  і складів реагентів, в яких використовуються СДОР;

– витратні склади хлору місткістю понад  2 т потрібно розташовувати в окремій  будівлі (допускається розташування витратного складу хлору місткістю до 2 т в окремому приміщенні хлораторної);

– не допускається розташування витратних складів СДОР в підвалах будівель, а також спільне зберігання в одному приміщенні СДОР, які можуть вступати в хімічну реакцію між собою.

Склади СДОР потрібно розташовувати біля зовнішніх стін будівель.

7.3 Розташування інженерних мереж

7.3.1 Інженерні мережі потрібно проектувати як єдину комунікаційну систему та передбачати для них  технічні коридори, що забезпечують зв’язок  між будівлями та спорудами теплової електростанції при мінімальному відведенні ділянок території.

7.3.2 Мережі водопостачання, каналізації, електропостачання, газопостачання, транспортування нафтопродуктів та теплові мережі на території теплової електростанції необхідно розташовувати  відповідно до  правил та норм згідно з СНиП II-89, СНиП 2.04.02, СНиП 2.04.03, ПУЕ [9], ДБН В.2.5-20,                ВБН В.2.2-58.1,  ДБН В.2.5-39,  ГКД 34.20.507.

7.3.3 Інженерні мережі, крім мереж водопроводу, каналізації та трубопроводів системи пожежогасіння, необхідно передбачати наземними або надземними.

Трубопроводи сірчаної та соляної кислоти, аміаку та аміачної води, гідразину і хлору необхідно передбачати тільки надземними.

7.3.4 Прокладання по проммайданчику теплової електростанції трубопроводів з легкозаймистими та горючими рідинами і газами, що не відносяться до неї, не допускається.

7.3.5 Забороняється прокладати газопроводи на території ВРУ. Відстань від підземного газопроводу (незалежно від тиску) до огорожі ВРУ повинна бути не менше  ніж 5 м.

7.3.6 При подачі газу до теплової електростанції двома незалежними газопроводами високого тиску відстань між ними по всій довжині повинна бути не менше ніж 30 м.

7.3.7 Газопроводи тиском до 5,0 МПа (50 кгс/см2) в межах проммайданчика теплової електростанції необхідно передбачати надземними. Допускається  прокладання цих газопроводів на естакадах спільно з іншими трубопроводами або кабелями з урахуванням норм згідно з СНиП II-89.

7.3.8 Підземні мережі на території теплової електростанції необхідно прокладати поза межами проїзної частини автомобільних доріг і майданчиків з удосконаленим покриттям.

В обмежених умовах допускається прокладання комунікацій під проїзною частиною автодоріг з урахуванням навантажень від транспорту.

7.3.9 При неможливості наземного чи надземного прокладання трубопроводів кисню, водню та ацетилену допускається їх підземне прокладання.

При підземному прокладанні трубопроводи кисню, водню та ацетилену повинні бути заглиблені не менше ніж на 0,8 м.

7.3.10 При перетині підземних трубопроводів кисню, водню або ацетилену з іншими підземними комунікаціями відстань між ними по вертикалі повинна бути не менше ніж  0,1 м, а до електричних кабелів і кабелів зв’язку – не менше            ніж 0,5 м.

7.3.11 Під штабелями твердого палива не потрібно передбачати прокладання трубопроводів, водостоків, дренажних пристроїв, комунікаційних каналів і тунелів, а також кабельних ліній.

7.4 Вертикальне планування  

7.4.1 Вертикальне планування території проммайданчика теплової електростанції повинно відповідати нормам згідно з СНиП II-89 та передбачати максимальне збереження існуючого рельєфу, ґрунтів і деревних насаджень, мінімальний обсяг земляних робіт та забезпечення балансу земляних мас, збереження й використання ґрунтового шару при насипах і виїмках та відведення поверхневих вод із швидкостями, які виключають ерозію ґрунтів.

7.4.2 При проведенні вертикального планування  проектні відмітки проммайданчика теплової електростанції потрібно визначати  на підставі техніко-економічних розрахунків за критерієм мінімуму приведених витрат на земляні роботи, водозниження, протифільтраційні заходи, привантаження і гідроізоляцію підземних частин будівель і споруд тощо, а також витрат на подачу охолоджувальної води в конденсатори турбін головного корпусу. При цьому необхідно враховувати прогноз зміни природного режиму ґрунтових вод у процесі будівництва та експлуатації теплової електростанції.

7.4.3 Будівлі і споруди теплової електростанції, що мають значну протяжність (головний корпус, ВРУ, залізничні колії тощо) доцільно  розташовувати паралельно горизонталям природного рельєфу з урахуванням вказівок 7.2.5.

При ухилі природного рельєфу понад 3 % треба приймати терасне планування.

7.4.4 При розташуванні теплової електростанції у прибережних районах, при необхідності влаштування насипу з великим обсягом земляних робіт, допускається при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні розташування складів вугілля або мазуту на природних позначках рельєфу місцевості зі спорудженням захисних дамб від паводкових вод.

7.4.5 Майданчики складів твердого палива повинні бути захищені від затоплення поверхневими та ґрунтовими водами. Ухили поверхні майданчика складу належить приймати не менше ніж 0,3 %. Проектні відмітки вугільного складу повинні бути вище прогнозованого рівня ґрунтових вод не менше           ніж на 0,5 м.

7.4.6 Проммайданчик теплової електростанції  повинен бути упорядкованим і озелененим відповідно до вимог СНиП II-89.

8 ТРАНСПОРТНЕ  ГОСПОДАРСТВО

8.1 Вибір виду транспорту для перевезення персоналу теплової електростанції  і вантажів повинен проводитися на підставі техніко-економічного співставлення варіантів з урахуванням оцінки екологічних та соціальних наслідків здійснення проекту.

8.2 Категорії зовнішніх під'їзних залізничних колій та автомобільних доріг теплових електростанцій повинні встановлюватися на підставі техніко-економічних обґрунтувань залежно від характеру і розмірів перевезень, інтенсивності руху та їх значення в загальній транспортній мережі промислового району.

8.3 Усі об'єкти залізничного, автомобільного та інших видів промислового транспорту потрібно проектувати згідно з вимогами відповідних норм технологічного проектування на повний проектний розвиток теплової електростанції  з урахуванням здійснення її будівництва і введення в експлуатацію пусковими комплексами та чергами.

При проектуванні залізничного господарства теплової електростанції треба передбачати можливість його розширення в перспективі (з ув'язкою з генеральним планом) з урахуванням розширення теплової електростанції до граничної потужності.

8.4 Зовнішні під'їзні та внутрішні залізничні колії з комплексом службово-технічних будівель і споруд на них потрібно проектувати згідно з ДБН В.2.3-19.

8.5 Під час проектування залізничних колій потрібно передбачати можливе або доцільне кооперування з сусідніми підприємствами та підприємствами відомчого залізничного транспорту з організації об'єднаних залізничних станцій, під'їзних шляхів, загальних екіпірувальних пристроїв, локомотиво-вагонних депо та інших споруд транспортних господарств.

8.6 Під'їзні залізничні колії станції примикання і теплової електростанції потрібно проектувати з урахуванням передачі їх у відання організаціям відомчого залізничного транспорту.

8.7 Необхідність спорудження під'їзних залізничних колій для газомазутних теплових електростанцій при надходженні мазуту по трубопроводах або водним транспортом повинні визначатися максимальним обсягом перевезень вантажів в періоди будівництва та монтажу теплової електростанції.

8.8 Постійні в'їзди залізничних колій у турбінне і котельне відділення потрібно, як правило, передбачати тільки з тимчасового торця головного корпусу.

Облаштування шляхів перекочування трансформаторів потрібно передбачати, як правило, з постійного торця головного корпусу і вздовж фронту установки трансформаторів.

Для ТЕЦ допускається облаштування шляхів перекочування трансформаторів з боку тимчасового торця.

8.9 Шляхи перекочування трансформаторів повинні виконуватися у відповідності з технічними умовами заводу-виробника трансформаторів і, як правило, на горизонтальних ділянках. У виняткових випадках, за умовами вертикального планування, поздовжній ухил шляхів перекочування допускається не більше ніж 2 %.

Переломи профілю при алгебраїчній різниці ухилів більше ніж 8 % повинні сполучатися вертикальними кривими радіусом не більше ніж 1000 м.

Шляхи для перекочування трансформаторів на власних катках треба проектувати, як правило, на шпалах. Під час перекочування важких трансформаторів допускається на підставі розрахунків укладати шляхи перекочування на залізобетонних плитах.

8.10 В генеральних планах розширення і реконструкції теплової електростанції транспортно-планувальні рішення повинні передбачати можливість вивезення та завезення в машинне та котельне відділення існуючого головного корпусу великогабаритного обладнання залізничним транспортом або, у складних умовах за узгодженням із Замовником, автомобільним транспортом.

8.11 Для зважування вагонів з твердим паливом і цистерн з рідким паливом, що поступають на теплову електростанцію, треба застосовувати ваги, що дозволяють  робити зважування вагонів на ходу без зупинки поїзду.

8.12 Траси та основні параметри проектованих автомобільних доріг повинні вибиратися на основі техніко-економічного порівняння варіантів.

8.13 Автомобільні дороги необхідно проектувати згідно з ДБН В.2.3-4 з урахуванням повної проектної потужності теплової електростанції і черговості будівництва. Конструкцію дорожнього одягу і ширину проїзної частини вибирають відповідно до вимог ДБН В.2.3-4, виходячи з інтенсивності руху і типів задіяних автомобілів як в період будівництва, так і при експлуатації.

8.14 Під’їзну автомобільну дорогу, що сполучає майданчик теплової електростанції  із зовнішньою мережею автомобільних доріг і житловим селищем теплової електростанції, потрібно проектувати на дві смуги руху з удосконаленим капітальним покриттям і розташовувати з боку постійного торця головного корпусу. При відстані від житлового селища до майданчика теплової електростанції до 3 км треба передбачати пішохідний тротуар. Навколо головного корпусу необхідно передбачити кільцеву автодорогу на дві смуги руху.

8.15 На площі біля головного в'їзду на електростанцію потрібно передбачати майданчики для стоянок громадського транспорту, а також особистих автомобілів, мотоциклів, моторолерів тощо. Розміри майданчиків (місткість) визначають залежно від чисельності персоналу теплової електростанції..

У місцях посадки (висадки) персоналу теплової електростанції на громадський транспорт передбачають перони прибуття і відправлення зі спорудами для захисту людей від атмосферних опадів і вітру.

8.16 Автомобільні дороги для проїзду пожежних автомобілів навколо складів палива та ВРУ та для обслуговування водозабірних та очисних споруд, артезіанських свердловин, золожужелепроводів, теплових мереж, що проходять від теплової електростанції, відкритих відвідних і підвідних каналів та інших лінійних споруд, повинні проектуватися на одну смугу руху з удосконаленим покриттям полегшених типів або перехідними типами покриттів на одну смугу руху шириною 4,5 м при ширині земляного полотна 8,5 м.

8.17 Постійні автомобільні дороги на території ВРУ з покриттями перехідного типу передбачають тільки при транспортуванні обладнання ВРУ автотранспортом.

В інших випадках проїзд повинен забезпечуватися по вільній спланованій території, покращеній, в необхідних випадках, додаванням у грунт в’яжучих (цемент, бітум) або кістякових (шлак, гравій) матеріалів. Ширина проїзду на території ВРУ повинна вибиратися з урахуванням розмірів монтажних і ремонтних механізмів, що застосовуються, та повинна бути  не меншою ніж 3,5 м.

8.18 Склади палива, розташовані поза межами основного майданчика теплової електростанції, повинні бути з’єднані з основним майданчиком автомобільною дорогою з удосконаленим полегшеним покриттям.

8.19 Автомобільні дороги на майданчику теплової електростанції потрібно проектувати до будівель і споруд, до яких необхідний  під’їзд за умовами експлуатації, причому в головний корпус передбачають в’їзди автотранспорту в машинне, котельне і димососне відділення з боку постійного і тимчасового торців, а також під’їзд до ліфта бункерно-деаераторного відділення.

8.20 Відстань між крайкою проїзної частини автомобільної дороги та стіною будівлі не повинна, як правило, перевищувати 25 м. Уздовж поздовжніх сторін головного корпусу цю відстань допускається, в необхідних випадках, збільшувати до 60 м за умови облаштування тупикових доріг з майданчиками для розвороту пожежних машин на відстані від 5 м до 15 м від стіни головного корпусу і встановленням на майданчиках пожежних гідрантів. Відстані між тупиковими дорогами не повинні перевищувати 100 м.

8.21 План, поздовжній профіль і ширину проїзної частини автомобільних доріг, по яких планується транспортування великогабаритного великовагового обладнання засобами спецавтотранспорту, належить визначати розрахунком, виходячи зі складу, габаритів і маси спецавтопоїздів і прийнятої схеми руху.

8.22 На теплових електростанціях, як правило, передбачають автогаражне господарство, потужність якого повинна визначатися на підставі розрахунку потреби за номенклатурою  автотранспортних і пересувних колісних засобів механізації для експлуатаційно-ремонтного обслуговування теплової електростанції.

8.23 При проектуванні автомобільних доріг і залізниць у районах із складними інженерно-геологічними та гідрогеологічними умовами (зсуви, рухомі піски тощо) необхідно керуватися відповідно вимогами ДБН В.2.3-4 та            ДБН В.2.3-19, а також науково-технічними розробками та накопиченим досвідом будівництва в цих умовах

9   Системи технічного водопостачання та зовнішнього золоЖУЖЕЛЕВІДВЕДЕННЯ

9.1 Системи охолодження та технічного водопостачання

9.1.1 Вибір джерел водопостачання і систем охолодження та технічного водопостачання теплової електростанції потрібно проводити згідно з  СНиП 2.04.02 та ВСН 29-81, керуючись вимогами  Закону України  “Про охорону навколишнього природного середовища” та Водного кодексу України, на основі комплексного аналізу гідрологічних, геологічних і кліматичних даних, раціонального використання природних ресурсів, надійності і економічності роботи теплової електростанції.

9.1.2 Проектування гідротехнічних споруд систем охолодження та технічного водопостачання теплових електростанцій необхідно виконувати згідно з вимогами ДБН В.2.4-3.

9.1.3 При проектуванні систем охолодження та технічного водопостачання теплових електростанцій перевагу треба надавати оборотним системам з наливними та відсічними водосховищами-охолодниками.

Якщо площа проектованого водосховища-охолодника недостатня для проектної потужності нової або розширюваної теплової електростанції, треба обирати комбіновані системи, що поєднують водосховище, бризкальні установки, градирні та інші охолодники в єдину систему.

9.1.4  В якості альтернативи системам водяного охолодження, особливо в районах з обмеженими водними ресурсами, можуть бути обрані системи повітряного (сухого) охолодження з сухими і гібридними градирнями, а також з повітряними конденсаторами.

9.1.5 В якості водосховищ-охолодників теплових електростанцій можна приймати озера,  існуючі або наливні водосховища.

Основним критерієм при проектуванні систем охолоджування циркуляційної води у водосховищах-охолодниках повинно бути забезпечення мінімальних температур води, яка подається на конденсатори турбін, з одночасним дотриманням допустимих екологічних норм. Проектування водосховищ-охолодників повинно виконуватись з дотриманням основних вимог технологічного проектування згідно з ВСН 29-81.

9.1.6 При проектуванні водосховищ-охолодників потрібно передбачати розташування та конструкцію водозабірних та водовипускних споруд, каналів та струминнонапрямних дамб з урахуванням гідрологічних особливостей водойм, а також можливість штучного створення вертикальної циркуляції охолоджувальної води.

9.1.7 Пропускну здатність споруд систем технічного водопостачання, як правило, потрібно приймати за розрахунковою витратою води проектованої черги будівництва теплової електростанції. При цьому окремі споруди допускається проектувати на гранично можливу потужність теплової електростанції при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні.

9.1.8 Для систем оборотного технічного водопостачання повинен складатися баланс води, що враховує безповоротні втрати, необхідні скиди і додаткове живлення води в систему для компенсації втрат з неї згідно з вимогами          СНиП 2.04.02.

9.1.9 За розрахункові витрати води в джерелі водопостачання для підживлення оборотних систем потрібно приймати середньомісячні витрати забезпеченістю:

– 95 % – для систем з наливними або відсічними водосховищами-охолодниками;

–  97 % – для систем з градирнями і бризкальними басейнами.

Розрахункову забезпеченість мінімальних рівнів води в джерелах водопостачання потрібно приймати 97 %.

9.1.10 Вибір складу та розмірів споруд і обладнання для систем охолодження води теплових електростанцій потрібно проводити за умов максимального навантаження на ці споруди згідно з вимогами СНиП 2.04.02,     ДБН В.2.4-3, ВСН 29-81.

9.1.11 До складу гідротехнічних споруд оборотних систем охолодження теплових електростанцій, як правило, повинні входити:

– водозабірні та водоскидні споруди;

– водопровідні споруди (канали, трубопроводи, циркуляційні водоводи);

– регулюючі споруди (сифонні колодязі, дюкери);

– дамби (берегоукріплювальні, огороджувальні, струминнонапрямні, струминновідсічні);

– насосні станції;

– градирні та бризкальні басейни;

– водопідпорні споруди (гідровузли, дамби).

9.1.12 Головний корпус теплових електростанцій з водосховищами-охолодниками потрібно розташовувати якнайближче до берега водосховища на незатоплюваних паводками відмітках з урахуванням геологічних та  гідрологічних умов (на період будівництва за багаторічними спостереженнями  і  прогнозованих умов).

9.1.13 Підведення і відведення охолоджувальної води до машинного залу рекомендується проектувати відкритими каналами з боку постійного торця.

На території проммайданчика, в зоні коливання рівнів, необхідно передбачати кріплення укосів каналу монолітним залізобетоном по шару піщано-гравійної (щебеневої) підготовки з урахуванням нерозмиваючих швидкостей руху води в них.

Підведення і відведення води підземними закритими залізобетонними каналами і сталевими водоводами допускається в обмежених умовах пристанційного вузла та несприятливих геологічних і гідрогеологічних умовах майданчика.

9.1.14  Відкриті підвідні та  відвідні  канали для теплових електростанцій будь-якої потужності потрібно проектувати в одну нитку з урахуванням пропуску води необхідної кількості.

Закриті канали допускається проектувати в одну нитку для теплових електростанцій потужністю до 1200 МВт, за винятком теплових електростанцій з водопостачанням морською водою.

У вузлах приєднання зливних водоводів до відкритого відвідного каналу треба передбачати вимикаючі пристрої.

9.1.15 При проектуванні водосховищ-охолодників з метою оптимізації параметрів і створення об‘ємної схеми циркуляції потоку, що ґрунтується на явищі температурної густинної стратифікації потоку у водосховищі-охолоднику, необхідно встановити оптимальну схему організації руху потоку, яка  забезпечить найбільш низькі температури води при мінімальних капітальних і експлуатаційних витратах.

Вибір схеми організації руху потоку треба визначати з урахуванням таких чинників: конфігурацією водосховища-охолодника,  його глибиною, пануючим напрямом вітру, а також місцем розташування водовипускних і водозабірних споруд, що найбільшою мірою впливає на ефективність охолоджування циркуляційної води і, відповідно, визначає ефективність роботи теплової електростанції.

Створення об'ємної циркуляції потоку рекомендується шляхом влаштування глибинних водозаборів з нижнього холодного шару стратифікованого водосховища-охолодника і поверхневих водовипусків.

Глибинні водозабори треба розташовувати в місцевих найбільших поглибленнях рельєфу дна з урахуванням стратифікації водосховища-охолодника.

При трубчастих водозаборах кількість водозабірних оголовків і водоводів повинна бути не менше двох.

Водовипускні споруди треба проектувати з урахуванням  таких вимог:

– мінімальне перемішування на скиданні у водосховище-охолодник, тобто з мінімальними швидкостями потоку;

– максимальне перемішування з метою створення мінімальної по розмірах зони з підвищеними температурами залежно від умов забезпечення санітарних і рибогосподарських вимог.

9.1.16  Остаточну оцінку охолоджувальної здатності водосховища-охолодника з прогнозуванням температури води і прийнятих компонувальних рішень проводять за результатами математичного або гідротермічного моделювання, а при розширенні теплових електростанцій – на підставі натурних досліджень.

9.1.17 У складі проекту водосховища-охолодника повинні міститися прогнози водно-хімічного режиму, переробки берегів, замулення та заростання водосховища водною рослинністю і заходи щодо запобігання негативних впливів зазначених факторів.

9.1.18 При проектуванні водосховищ-охолодників потрібно передбачати заходи щодо підготовки їх ложа (розчищення від дерев, чагарників тощо). Склад і обсяг заходів визначають у кожному конкретному випадку.

Глибину нових проектованих водосховищ-охолодників треба приймати не менше ніж 3,5 м при середньолітніх рівнях води на 80 % площі зони циркуляції водосховища.

9.1.19 При розміщенні на річках водозабірних споруд (водоприймачів, насосних станцій, прорізів, ковшів, головних споруд підвідних каналів тощо), їх кількість і місця розташування приймають з урахуванням гідрологічного режиму річки, стійкості русла і берегів, льодових та шугових явищ, кількості і характеру руху намулів, режиму судноплавства, періоду і характеру міграції рибної молоді, поширення водної рослинності та молюсків.

9.1.20 Водозабірні споруди на річках і водоймах повинні бути оснащені сучасними рибозахисними спорудами згідно з вимогами СНиП 2.06.07.

Проектування рибозахисних споруд потрібно здійснювати на підставі рибоводно-біологічного обґрунтування, виконаного спеціалізованою науково-дослідною організацією.

9.1.21 При проектуванні гідротехнічних споруд потрібно прогнозувати зміни рівнів ґрунтових вод з урахуванням поверхневого стоку, а також передбачати інженерні заходи захисту щодо запобігання підтопленню і затопленню проммайданчиків, населених пунктів, сільськогосподарських і лісових угідь тощо відповідно до вимог ДБН В.1.1-25.

Комплекс заходів інженерного захисту від підтоплення та затоплення має включати запобіжні заходи та будівництво захисних споруд.

Запобіжні заходи слід виконувати на потенційно підтоплених та підтоплених територіях для компенсації техногенних змін складових водного балансу або підвищення відміток поверхні території. Захисні споруди повинні перешкоджати затопленню територій або забезпечувати безпосереднє зниження рівня ґрунтових вод. Споруди для захисту від підтоплення та затоплення мають забезпечувати в зоні свого впливу дотримання вимог санітарно-екологічної і техногенної безпеки, у тому числі захисту підземних вод від забруднення.

При наявності в основах будівель і споруд суфозійно-небезпечних грунтів, які можуть привести до небезпечних геологічних процесів, треба передбачати додаткові інженерні заходи щодо запобігання та контролю витоків води з ємкісних споруд і водоводів, а також впливу дренажних систем на ґрунти основ будівель і споруд відповідно до вимог ДБН В.1.1-24

9.1.22 Оборотні системи охолодження з градирнями потрібно проектувати з центральними однопідйомними схемами подачі охолоджувальної води. При виборі типу градирень перевагу треба надавати баштовим градирням.

Для теплових електростанцій з піковими режимами навантажень і ТЕЦ, а також розміщених у районах з високими температурами і вологістю повітря потрібно розглядати доцільність застосування вентиляторних градирень. Кількість градирень повинна бути, як правило, не менше двох.

Для кожної теплової електростанції рекомендується застосовувати градирні з однаковою геометричною (геодезичною) висотою піднімання води.

9.1.23 Для запобігання замерзання води в водоводах і басейнах градирень, які відключаються на зимовий період, потрібно передбачати водовідведення з напірних труб і перепуск води через водозбірні басейни.

Допускається транзитний перепуск води через басейни декількох баштових градирень і бризкальних пристроїв із забезпеченням можливості вимикання і опорожнення будь-якого басейну.

9.1.24 Для підвищення надійності водозабезпечення, збільшення регулюючої ємності системи водопостачання з градирнями, збору та утилізації очищених стічних вод, зниження максимальних витрат і забезпечення рівномірності подачі додаткової води рекомендується передбачати акумулюючу відкриту ємність запасу технічної води на проммайданчику.

Об’єм відкритої акумулюючої ємності та каналів і водозбірних резервуарів градирень при спрацюванні на величину від 1,0 м до 1,5 м повинен забезпечити роботу теплової електростанції без підживлення з джерела водопостачання протягом не менше однієї доби.

9.1.25 Насосні станції  (блочні, центральні, додаткової води), а також насосні станції градирень і бризкальних басейнів проектують  з надземною будовою і крановим обладнанням. До насосних станцій повинен бути забезпечений під'їзд.

В насосних станціях потрібно передбачати монтажні площадки, системи вентиляції та опалення.

Камери перемикань рекомендується проектувати без надземної будови, щоб  передбачити можливість застосування для монтажу і ремонтів пересувного вантажопідіймального обладнання.

9.1.26 Водоприймачі насосних станцій повинні бути обладнані сміттєутримуючими решітками, решіткоочисними машинами, водоочисними сітками, затворами, ремонтними загорожами і підіймально-транспортними засобами.

При проектуванні споруд для забору води з поверхневих джерел, в яких можливе утворення шуги, потрібно передбачати підведення теплої води до водоприймачів.

9.1.27 В насосних станціях з розташуванням електродвигунів основних насосів на затоплюваних при аваріях арматури відмітках, зворотні клапани і засувки встановлюють в ізольованих приміщеннях або в камерах перемикань поза насосними станціями. У підземній частині насосних приміщень потрібно передбачати встановлення не менше ніж двох автоматизованих дренажних насосів, як правило, вертикального моноблочного виконання.

9.1.28 При проектуванні теплових електростанцій з блочними схемами потрібно передбачати установку циркуляційних насосів для подавання води в конденсатори турбін в окремих насосних станціях.

На кожен корпус конденсатора, як правило, потрібно передбачати один насос, при цьому кількість насосів на всі конденсатори турбіни повинна бути не менше двох, а їх сумарна продуктивність повинна дорівнювати розрахунковій витраті охолоджувальної води на усі конденсатори турбіни.

При проектуванні самопливної подачі води в конденсатори турбін допускається передбачати центральну насосну станцію.

9.1.29 При центральних схемах подачі води кількість циркуляційних насосів треба приймати не менше ніж чотири насоси без резерву.

При морському водопостачанні в центральній насосній потрібно передбачати встановлення резервного насоса.

9.1.30 В блочних насосних станціях потрібно передбачати кількість напірних водоводів, що дорівнює кількості циркуляційних насосів.

Від кожної центральної насосної станції потрібно передбачати, як правило, не менше ніж два напірних водоводи. При виході з роботи одного водоводу або його частини повинна бути забезпечена подача води в кількості не менше ніж 50 % від розрахункової витрати.

9.1.31 У насосних станціях підживлення оборотних систем водопостачання потрібно встановлювати не менше двох робочих і одного резервного насосних агрегатів.

Кількість та параметри насосів потрібно визначати з урахуванням змін водоспоживання по сезонах і режимах роботи теплової електростанції, а також акумулюючої здатності систем.

Для заглиблених насосних станцій треба застосовувати вертикальні насоси з електродвигунами, розміщеними на незатоплюваних відмітках.

9.1.32 При заглиблених циркуляційних насосних станціях та насосних додаткової води зворотні клапани, засувки і перемички встановлюють в камері перемикання, відокремленої від насосного приміщення.

При блочних насосних станціях зворотні клапани, засувки і перемички на напірних лініях не встановлюють.

9.1.33 Для подачі додаткової води в оборотні системи технічного водопостачання проектується, як правило, один водовід.

При неможливості розташування акумулюючої ємності з запасом технічної води згідно з 9.1.24 допускається проектування двох ниток водоводу.

9.1.34 Позамайданчикові водоводи систем водопостачання потрібно проектувати з корозійностійких труб (полімерних, залізобетонних, азбоцементних, чавунних тощо) або сталевих труб, захищених від агресивного впливу ґрунтових вод, ґрунтів або електрохімічної корозії.

Циркуляційні водоводи систем охолодження на майданчику теплової електростанції потрібно проектувати, як правило, сталевими.

9.1.35 Конструкційні матеріали гідротехнічних споруд потрібно вибирати з урахуванням хімічної обробки, упарювання та інших факторів, що впливають на агресивність води. Для забезпечення допустимої концентрації солей у воді оборотних систем охолодження потрібно розглядати можливість і доцільність використання вод продувки оборотних систем для підживлення системи гідрозоложужелевідведення, водопідготовки, тепломережі, у сільсько-господарському та промисловому виробництві або скидання продувочних вод у джерело в періоди паводків.

9.1.36 При наявності в джерелах водопостачання молюсків потрібно проектувати циркуляційні системи без застійних зон зі швидкостями течії води вище ніж  2 м/с, а також передбачати періодичне профілактичне промивання систем гарячою водою з температурою не більше ніж 45 °С. При обґрунтуванні допускається хлорування води, покриття трубопроводів антиобростаючими фарбами.

9.1.37 У проектах гідротехнічних споруд повинен бути визначений склад контрольованих в період будівництва та експлуатації показників стану споруд та їх гранично допустимих значень.

Крім того, повинні бути визначені критерії безпеки за граничними станами при оцінюванні стійкості і міцності, фільтраційної міцності, деформацій.

9.1.38  Для охолодження обладнання, що вимагає більш низьких температур охолоджувальної води, ніж в оборотній системі технічного водопостачання (газоохолодники генератора, пароежекторні і компресійні холодильні машини тощо) рекомендується використовувати підживлювальну воду до надходження її у циркуляційну систему.

9.2 Зовнішнє золожужелевідведення

9.2.1 Вибір способу і системи транспортування золи та жужелю (механічна, гідравлічна, пневматична та комбінована) потрібно здійснювати з урахуванням:

– технологічних особливостей енергетичного виробництва (виду жужелю, що виводиться з топки котла, способу очищення димових газів, витрат та властивостей золи і жужелю, необхідності використання і наявності достатньої кількості води);

– місць для розташування золожужелевідвалу (золожужелесховища), їх віддаленості від проммайданчика теплової електростанції та рельєфу місцевості для транспортування золожужелів;

– вимог щодо надійності та економічності роботи системи золожужелевідведення (ЗЖВ);

– вимог природоохоронного законодавства під час поводження з побічними продуктами (відходами) виробництва;

– кліматичних умов, питань щодо експлуатування системи ЗЖВ та окремих її вузлів тощо.

Системи ЗЖВ слід проектувати, як правило, оборотними. Прямоточні системи допускається проектувати за умови погодження з органами санітарно-епідеміологічної служби по регулюванню використання та охорони вод і охорони рибних запасів.

Проектування СЖВ слід виконувати відповідно до вимог ВСН-29-81.

9.2.2 Системи ЗЖВ повинні забезпечувати надійне та безперебійне видалення золи та жужелів, безпеку обслуговуючого персоналу, захист навколишнього природного середовища від запиленості та забруднення.

9.2.3 Система оборотного гідравлічного ЗЖВ, в якій частіше за все зола та жужіль транспортуються разом у вигляді золожужельної пульпи на золожужелевідвал, що, як правило, складається зі змивних апаратів, каналів, багерних та шламових насосів, пульпопроводів, золожужелевідвалів, насосних і водоводів освітленої води.

9.2.4 Доцільність роздільного чи спільного зовнішнього гідротранспорту золи та жужелю на відвал визначають на основі вимог споживачів окремо на золу та жужіль, а за відсутності вимог – на підставі техніко-економічного співставлення варіантів.

9.2.5 Системи зовнішнього гідравлічного ЗЖВ потрібно проектувати з урахуванням застосування золожужелів для будівництва дамб (огороджувальних та роздільних) золожужелевідвалів або для інших господарських цілей.

9.2.6 При недостатньому напорі багерних або шламових насосів, розташованих всередині головного корпусу або на проммайданчику теплової електростанції, потрібно проектувати багерні насосні станції другого або і третього підйому по трасі золожужелепроводів від проммайданчика до  золожужелевідвалу залежно від довжини траси.

9.2.7 При сухих способах золовловлювання потрібно передбачати транспортування золи пневмотранспортом на силосний склад сухої золи, а надлишків золи – по золожужелепроводах на золовідвал.

9.2.8 Виробництва по переробці золожужелю рекомендується розташовувати поблизу проммайданчика теплової електростанції.

9.2.9 Від кожної багерної насосної станції на золожужелевідвал потрібно проектувати один робочий і один резервний золожужелепровід. При довжині траси до 5 км допускається укладання одного резервного золожужелепроводу на дві багерні насосні станції при різниці їх діаметрів не більше ніж 50 мм.

При довжині траси понад 10 км  допускається укладати додатковий ремонтний золожужелепровід.

На один золожужелепровід допускається передбачати паралельну роботу двох однотипних багерних або шламових  насосів.

9.2.10 Розташування магістральних золожужелепроводів потрібно проектувати наземним на лежневих опорах з урахуванням їх самокомпенсації без встановлення компенсаторів і анкерних опор. У необхідних випадках допускається застосування сальникових компенсаторів.

Розвідні  золожужелепроводи прокладати по гребеню огороджувальних дамб без лежневих опор не допускається.

При роздільному гідравлічному транспортуванні золи та жужелю допускається підземне прокладання золопроводів (при відповідному обґрунтуванні).

9.2.11 Конструкція золожужелепроводів повинна допускати можливість періодичного їх повороту навколо осі  для зменшення внутрішнього абразивного зносу футерування.

Внутрішнє футерування золожужелепроводів і лотків приймається на підставі техніко-економічних розрахунків. 

9.2.12 У районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря нижче ніж мінус 15 °С  і, при довжині трас золожужелепроводів понад 5 км визначають незамерзаючу довжину трубопроводу в режимі роботи та спорожнення. У необхідних випадках приймаються заходи по запобіганню замерзання золожужелепроводів.

9.2.13 Для промивання золожужелепроводів повинно бути передбачене підведення води на всмоктування кожного багерного насоса в кількості, що дорівнює величині подачі насоса (спорожнення золожужелепроводів у водосховище і системи каналізації не допускається).

9.2.14 Поздовжній профіль траси золожужелепроводів повинен забезпечувати самопливне їх спорожнення в приймальні ємності багерних насосних або на золожужелевідвал.

При несприятливому профілю траси або великій її протяжності потрібно передбачати спеціальні земляні резервуари сумарною місткістю, що дорівнює об’єму усіх золожужелепроводів частини траси гідравлічного ЗЖВ, що спорожнюється (час спорожнення трубопроводу не повинен перевищувати двох годин).

9.2.15 Мінімальний ухил напірних золожужелепроводів повинен бути:

– 0,002 – при транспортуванні золи;

– 0,003 – при транспортуванні твердого жужелю;

– 0,005 – при транспортуванні рідкого жужелю.

При спільному транспортуванні золи та жужелю ухили приймають як при транспортуванні відповідного виду жужелю.

9.2.16 При проектуванні насосних станцій освітленої води потрібно передбачати два робочих насоса і один резервний. Сумарну подачу робочих насосів треба приймати рівною сумарній подачі робочих багерних насосів. При подачі освітленої води для промивання золожужелепровода, що відключається, та на інші потреби теплової електростанції передбачають вмикання резервного насоса.

При небезпеці утворення відкладень у тракті освітленої води потрібно передбачати додатковий ремонтний насос.

Допускається застосування плавучих насосних станцій освітленої води. Робота насосної станції освітленої води повинна бути автоматизована.

9.2.17 Як правило, потрібно передбачати два водоводи (робочий і резервний) освітленої води із сталевих або залізобетонних труб.

Розрахунок пропускної здатності водоводів освітленої води і параметрів насосів треба проводити з урахуванням зменшення перерізу водоводів внаслідок відкладення солей на їх стінках.

При хімічному складі освітленої води, що приводить до заростання водоводів інтенсивністю більше ніж 5 % живого перерізу водоводу в рік, діаметр водоводів треба збільшувати на 20 % проти розрахункового.

9.2.18 Розміри майданчиків для золожужелевідвалів повинні передбачатися з урахуванням обсягу використання золожужелів, але не менше ніж з розрахунку забезпечення роботи теплової електростанції протягом 25 років повною потужністю.

9.2.19 Не допускається, як правило, передбачати розміщення золожужелевідвалів на майданчиках з відмітками заповнення, що перевищують планувальні позначки найближчих населених пунктів або об’єктів господарського призначення (промислових підприємств, залізничних магістралей, автомобільних магістральних доріг, нафтогазопроводів, сільськогосподарських об’єктів тощо).

У випадках, коли розміщення золожужелевідвалів на таких майданчиках неминуче, проектом повинні передбачатися заходи щодо забезпечення захисту зазначених об’єктів при виникненні аварійних ситуацій на греблі (дамбі) золожужелевідвалу.

При проектуванні золожужелевідвалу необхідно виконувати розрахунок для визначення можливих зон затоплення навколишньої території.

9.2.20 Проектування золожужелевідвалів необхідно виконувати з урахуванням вимог ДБН В.2.4-5, СОУ-Н ЕЕ 27.508.

Золожужелевідвали, як правило, проектують з урахуванням поярусного нарощування огороджувальних дамб з намитих золожужелів.

При цьому, первинні дамби потрібно передбачати з водопроникних ґрунтів, а їх висоту треба призначати, виходячи зі способу складування золожужелів та їх фізико-технічних характеристик.

Проектування дамб з місцевих ґрунтів на повну проектну висоту допускається тільки у випадках, коли грунт для зведення дамб видобувається з кар’єрів, розташованих у межах майданчика, на якому будується золожужелевідвал.

Застосування місцевих ґрунтів для поярусного нарощування дамб допускається при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні з урахуванням фізико-механічних властивостей золожужелів, що намиваються.

9.2.21 Намивання золожужелевідвалів повинно здійснюватись по схемі “від дамби до ставка”, що дозволить забезпечити осадження великих фракцій пульпи (жужелю і великозернистої золи) біля верхового укосу дамби з одночасним створенням упорної призми. Це дозволяє збільшити надійність експлуатації  золожужелевідвалу. Крім того, золожужелеві зони надводного укосу є основою для дамб ярусів нарощування.

Дренаж у основі низового укосу є обов’язковим для дамб золожужелевідвалів, що  проектуються з ґрунтових матеріалів.

Для забезпечення нарощування дамб у процесі експлуатації золожужелевідвали треба поділяти на секції.

За завданням Замовника потрібно передбачати вузли видачі золожужелевої суміші споживачам.

9.2.22 Ширина огороджувальних дамб по гребеню повинна прийматися залежно від кількості і діаметрів золожужелепроводів, що укладаються по дамбі з урахуванням умов їх монтажу та демонтажу, але, як правило, не менше ніж 4 м.

Конструкцію гребеня дамби, ширину дороги і тип її покриття треба приймати  залежно від кількості золожужелів, що вивозяться.

9.2.23 Місце розташування та конструкція водоскидних споруд повинні прийматися з урахуванням зведення золожужелевідвалу на кінцеву висоту. На кожну секцію золожужелевідвалу потрібно передбачати не менше ніж дві водоскидних споруди на повну витрату води кожної.

Водоскидні споруди рекомендується передбачати у вигляді шахтних шандорних колодязів, похилих водозабірних галерей або інших типів.

9.2.24 Місткість басейну освітленої води повинна забезпечувати можливість прийому води з золожужелевідвалу на час не менше ніж 24 год  у разі перерви електропостачання, а також спрацювання його при нарощуванні шандорних колодязів.

9.2.25 Забезпечення надійності і безпеки огороджувальних дамб золожужелевідвалів повинно обґрунтовуватися результатами розрахунків гідравлічного, фільтраційного, температурного режимів і напружено-деформованого стану споруди аналогічно греблям відповідно класу згідно з      ДБН В.2.4-3 методом граничних станів їх міцності. Такі розрахунки слід виконувати за двома групами граничних станів.

У проектах кожного ярусу нарощування огороджувальних дамб золожужелевідвалів, повинні виконуватись розрахунки на міцність і стійкість:

− чергового ярусу нарощування дамб;

− ярусу нарощування, що лежить нижче (перевірочний розрахунок);

− усіх ярусів нарощування, розташованих нижче проектованого ярусу, якщо їх більше двох.

Розрахунки треба виконувати з урахуванням фактичних фізико-механічних властивостей золожужелів, що відклалися, і ґрунтів основи дамби.

У проекті має бути визначений склад контрольованих в період будівництва та експлуатації показників стану огороджувальних дамб та їх гранично допустимих значень.

9.2.26  На дамбах золожужелевідвалів висотою 10 м і вище, і які відносяться до класу наслідків (відповідальності) СС2, СС3, необхідно передбачати установку контрольно-вимірювальної апаратури (КВА) для проведення натурних спостережень за роботою та станом споруд і їх основою як в процесі будівництва, так і у період експлуатації. Результати даних спостережень дозволять оцінити надійність об’єкту, своєчасно виявити дефекти, запобігти аваріям і поліпшити умови експлуатації. Кількість і місця розташування КВА визначають за проектом.

9.2.27 Водний баланс системи гідравлічного ЗЖВ потрібно проектувати дефіцитним.

Розрахунок водного балансу виконують згідно з гідрологічними і метеорологічними факторами середнього року для літнього і зимового сезонів.

Для визначення надлишку або дефіциту води в системі ЗЖВ виконують перевірочні розрахунки:

– для маловодного року із  забезпеченістю випаровування 10 % та забезпеченістю опадів 90 %;

– для багатоводного року із  забезпеченістю опадів 10 % та забезпеченістю випаровування 90 %.

Встановлюється максимальна витрата додаткової води і місткість відстійного ставка золожужелевідвалу для акумуляції надлишку стоку.

Підживлення системи гідравлічного ЗЖВ здійснюється стічними водами теплової електростанції, якість яких відповідає санітарним нормам.

9.2.28 Поверхневий стік водозбірної площі золожужелевідвалу треба перехоплювати і відводити за межі відвалу.

Споруди для відводу поверхневого стоку повинні проектуватися з урахуванням розширення золожужелевідвалів. Водовідвідні споруди повинні розташовуватися поза територією, що заповнюється золожужелем.

9.2.29 При небезпеці утворення в комунікаціях освітленої води відкладень гідрату окису кальцію необхідно розглядати можливість витримки освітленої води  у золожужелевідвалі протягом від 250 год до 300 год, а при утворенні відкладень карбонату кальцію – від 100 год до 150 год. При відповідному обґрунтуванні допускається передбачати спеціальний басейн для витримки освітленої води  або відсік золожужелевідвалу.

9.2.30 Для визначення заходів щодо запобігання забрудненню підземних вод треба виконувати прогнози хімічного складу освітленої води та розрахунки фільтрації із золожужелевідвалів. При необхідності, потрібно передбачати протифільтраційні заходи або збирання та перекачування у золожужелевідвал фільтраційних (дренажних) вод.

Для контролювання впливу фільтрації із золожужелевідвалу на підземні води навколо нових і розширюваних золожужелевідвалів потрібно передбачати створення мережі спостережних свердловин і п’єзометрів для вимірювання рівнів, витрати і хімічного складу фільтраційної води з золожужелевідвалу.

Для зниження впливу фільтрації  з  золожужелевідвалу на підземні води і оточуючі золожужелевідвал землі потрібно передбачати перехоплюючі дренажні пристрої і свердловини, понури і екрани з зв'язних ґрунтів, полімерних або асфальтових матеріалів.

9.2.31 При проектуванні теплових електростанцій потрібно передбачати заходи щодо запобігання пилінню діючих і відпрацьованих золожужелевідвалів згідно з вимогами ГКД 34.20.507 та рекомендацій [7].

9.2.32 При розташуванні золожужелевідвалів поблизу житлової забудови необхідно передбачати сітчасті огорожі та освітлення навколо частини або всього золожужелевідвалу, а також озеленення санітарно-захисної зони шириною          не менше ніж 500 м.

10 ОБ'ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ ТА КОНСТРУКТИВНІ РІШЕННЯ 

10.1 Загальні вимоги

10.1.1 Об‘ємно-планувальні рішення будівель, споруд і приміщень теплових електростанцій повинні забезпечувати можливість їх подальшої реконструкції та розширення.

Об‘ємно-планувальні рішення повинні розроблятися згідно з вимогами СНиП 2.09.02, СНиП 2.09.03, ДБН В.2.2-28.

10.1.2 Геометричні параметри будівель і споруд теплових електростанцій (прольоти, висоти поверхів, крок конструкцій) треба приймати відповідно до вимог  ДСТУ Б В.2.2-29 з урахуванням вимог СНиП 2.09.02, ДБН В.2.2-28,        ДБН В.1.1-7, ДБН В.1.2-7.

Прольоти будівель і споруд рекомендується призначати кратними 3,0 м, в окремих випадках – кратними 1,5 м.

10.1.3 Крок колон будівель, як правило, треба приймати 6 м або 12 м. Для головних корпусів крок колон допускається приймати відповідно до технологічного модуля.

10.1.4 Висоту одноповерхових будівель (до низу несучих конструкцій покриття) і висоти поверхів багатоповерхових будівель треба приймати       кратними 0,3 м.

Висоту підземних частин будівель і споруд, галерей паливоподачі та перехідних мостів допускається приймати кратними 0,1 м.

10.1.5 Прив'язки несучих конструкцій до координаційних осей треба приймати нульовими або осьовими залежно від прийнятих конструктивних рішень.

Прив'язки конструкцій до координаційних осей у поперечному напрямку потрібно, як правило, призначати нульовими.

10.1.6 Температурні шви у будівлях потрібно проектувати шляхом встановлення парних несучих конструкцій.

У головних корпусах із закритими котельними відділеннями поперечні температурні шви потрібно розташовувати між котлами.

Приміщення щитів керування потрібно розташовувати в межах одного температурного блоку.

10.1.7 Ступінь вогнестійкості будівель і споруд теплових електростанцій треба  призначати згідно з СНиП 2.09.02, СНиП 2.09.03, ДБН В.2.2-28,              ДБН В.1.1-7, виходячи з категорії виробництва за вибухопожежною і пожежною небезпекою приміщень в будівлях (спорудах), класу конструктивної пожежної небезпеки будівлі та її габаритів (висота, кількість і площа поверхів).

Необхідні межі вогнестійкості будівельних конструкцій повинні призначатися згідно з ДБН В.1.1-7.

10.1.8 При проектуванні теплових електростанцій потрібно розглядати можливість розміщення в одній будівлі приміщень різних виробництв, у тому числі, складських, лабораторних, побутових приміщень, якщо їх об'єднання не суперечить вимогам норм безпеки (вибухопожежної, пожежної тощо) та санітарно-гігієнічних норм.

10.1.9 Архітектурні рішення будівель потрібно приймати з урахуванням містобудівних, кліматичних умов району розташування теплової електростанції та характеру навколишньої забудови.

При виборі будівельних конструкцій для теплових електростанцій   треба керуватися вимогами щодо економного витрачання основних будівельних матеріалів згідно з ТП 101.

Для зовнішніх стін будівель потрібно застосовувати великорозмірні панелі повної заводської готовності, що виключають провадження оздоблювальних робіт на місці встановлення.

При відсутності колірної обробки панелей допускається фарбувати фасади атмосферостійкими фарбами. Фарбування приміщень і обладнання потрібно передбачати відповідно до вимог СН 181.

Розпізнавальне фарбовання,  попереджувальні знаки і маркувальні щитки, сигнальні кольори і знаки безпеки необхідно передбачити згідно з  вимогами ГОСТ 14202 і ГОСТ 12.4.026.

Для металевих конструкцій і переплетень потрібно передбачати захист від корозії відповідно до вимог  СНиП 2.03.11 з урахуванням колірної обробки інтер’єрів і фасадів згідно з СН 181.

10.1.10 Проектування підземних частин будівель і споруд теплових електростанцій потрібно проводити з урахуванням прогнозованого рівня підземних вод в процесі експлуатації.

10.1.11 При проектуванні фундаментів під машини з великими динамічними навантаженнями (турбоагрегати, живильні насоси, димососи, дробарки, млини, дуттьові вентилятори тощо) треба передбачати деформаційні шви між фундаментами устаткування і конструкціями будівель та споруд.

10.1.12 На міжповерхових перекриттях встановлення важкого технологічного обладнання з динамічними навантаженнями (млинів, дробарок, живильних насосів, дуттьових вентиляторів, димососів) не допускається.

10.1.13 Площадки і перекриття для обслуговування обладнання потрібно передбачати мінімальних розмірів і кріпити їх, по можливості, безпосередньо  до обладнання, що обслуговується.

10.1.14 Для очищення вікон виробничих будівель з внутрішнього боку треба використовувати технологічні площадки, горизонтальні елементи зв'язків по колонах або передбачати спеціальні підіймальні пристрої.

Для очищення вікон із зовнішнього боку потрібно передбачати підвісні люльки або спеціальні підіймальні пристрої.

10.1.15 Покриття будівель і споруд теплових електростанцій потрібно проектувати відповідно до вимог ДБН В.2.6-14.

Ділянки покриття, на яких розташовується обладнання, вихлопні трубопроводи та інші пристрої, що вимагають обслуговування і ремонту, потрібно проектувати із захисним покриттям.

10.1.16 Зовнішні огороджувальні конструкції (стіни та покриття) будівель і споруд теплових електростанцій повинні проектуватися відповідно до вимог        ДБН В.2.6-31.

10.1.17 У конструкціях будівель і споруд потрібно передбачати пристрої блискавкозахисту відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38.

10.2 Головний корпус

10.2.1 Конструкції міжповерхових перекриттів та несучі стальні конструкції надбункерних галерей і приміщень паливоподачі в башті пересипання повинні виконуватися з негорючих матеріалів з ​​межею вогнестійкості не менше                ніж REI 45.

10.2.2 Надбункерне приміщення повинно бути відокремлене від котельного відділення протипожежною перегородкою 1-го типу згідно з ДБН В.1.1-7.

З надбункерного приміщення, крім виходів на сходову клітку, повинні бути передбачені виходи у котельне відділення на площадки котлів або балкон на відстанях  між ними не менше ніж 150 м.

У надбункерному приміщенні повинні бути передбачені віконні прорізі або легкознімні покриття загальною площею не менше ніж 0,03 м2 на 1 м3 об'єму приміщення. Конструкція вікон та легкознімних покриттів повинна відповідати вимогам СНиП 2.09.02.

10.2.3 Для погашення вибухового тиску і для відводу з котельні (при різних типах палива) та приміщення пилоприготування газів, що утворилися під час вибуху, повинні бути передбачені вікна хоча б на одній поздовжній зовнішній стіні приміщення. Площа вікон повинна бути не менше ніж 20 % площі однієї з найбільших стін приміщення котельної з урахуванням, в необхідних випадках, площі примикаючих до неї стін приміщень газоочищення або тягодуттьових машин. Площа одного листа скла та його товщина повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02.

Ці вимоги не поширюються на котельні відділення при котлах-утилізаторах (без допалювання).

10.2.4 Стіни в надбункерних приміщеннях, приміщеннях пилоприготування і котельних відділеннях повинні бути гладкими і пофарбованими водостійкою фарбою.

Віконні плетіння в приміщеннях пилоприготування і в котельних відділеннях (при спалюванні вугілля) потрібно розташовувати в одній площині з внутрішньою поверхнею стін. Наявні виступи і підвіконня треба виконувати з укосами під кутом не менше ніж 60° до горизонту і фарбувати водостійкою фарбою або облицьовувати плиткою.

10.2.5 Шахти ліфтів, які розташовані в котельних відділеннях між котлами, допускається обгороджувати металевими сітками. Стіни машинних відділень цих ліфтів потрібно проектувати закритими.

10.2.6 Бункери сирого вугілля та пилу належить проектувати з гладкою внутрішньою поверхнею і такої форми, яка забезпечує можливість повного спуску з них палива самопливом. Усередині бункерів не допускаються виступи, на котрих може затримуватися паливо.

Верхня частина бункерів повинна впритул примикати до перекриття. Люки в перекриттях над бункерами потрібно закривати металевими кришками врівень з підлогою.

10.2.7 Між бункерами пилу і сирого вугілля не допускається проектування загальних стінок. Відстань між стінками зазначених бункерів повинна бути не менше ніж 200 мм.

10.2.8 У бункерах пилу кути між стінками повинні бути плавно заокруглені або скошені. Кут нахилу стін воронок або бункерів до горизонту повинен бути не менше ніж 600.

Бункери пилу, а також місця приєднання до них трубопроводів, патрубків і протічок повинні бути щільними

10.2.9 Стінки металевих бункерів пилу повинні мати зовні теплову ізоляцію з негорючих матеріалів, товщина якої встановлюється розрахунком. Перекриття над ними повинні бути пилонепроникними

10.2.10 Площадки та сходи всередині надбункерних приміщень, у котельних відділеннях і приміщеннях пилоприготування потрібно, як правило, проектувати наскрізними (з просічно-витяжної сталі або решітчастими).

Площадки для обслуговування вибухових запобіжних клапанів пилосистем, топки і газоходів, а також під мазутними форсунками повинні бути суцільними.

10.2.11 Монтажні площадки в машинних і котельних відділеннях потрібно розташовувати, як правило, на нульовій відмітці.

Монтажна площадка на дільниці ремонту трансформаторів повинна мати бетонну огорожу висотою 150 мм, що перешкоджатиме розтіканню трансформаторної оливи, і оливозлив для аварійного зливу оливи у підземний резервуар, розташований поза будівлею. Ємність резервуара повинна бути не менше ніж об‘єм оливи в трансформаторі.

10.2.12 У багатоповерховій частині головного корпусу потрібно проектувати закриту сходову клітку біля постійного торця будівлі. В якості другого евакуаційного виходу допускається передбачати зовнішні сходи типу С3  згідно з ДБН В.1.1-7.

10.2.13 Підлоги приміщень котельного та машинного відділень на нульовій відмітці повинні мати ухил у бік каналів гідравлічного золожужелевідведення або лотків. Значення ухилу підлоги треба призначати не менше ніж 1 %.

Усі прорізі (отвори) у перекриттях підвалу турбінного відділення та у міжповерхових перекриттях треба огороджувати бортиками висотою не менше     ніж 0,1 м.

Ділянки підлог інших приміщень, які розташовані вище відмітки першого поверху, на яких можлива поява виробничих випадкових вод, потрібно проектувати з ухилом 0,5 % у бік розташування стоків.

10.2.14 У перекриттях над приміщеннями щитів керування та розподільчих пристроїв, розташованих усередині головного корпусу, а також у перекриттях приміщень з водяним пожежогасінням належить передбачати гідроізоляцію. При необхідності над гідроізоляцією потрібно влаштовувати захисну залізобетонну плиту, розраховану на вплив розташованого на ній обладнання. Ухил чистої підлоги цих перекриттів треба приймати не менше ніж 0,5 %.

10.2.15 Золожужелеві канали повинні проектуватися зі зносостійким облицюванням і перекриттям в рівні підлоги. Конструкція перекриття повинна забезпечувати огляд і очищення каналів.

10.2.16 У приміщеннях багерних насосів і гідроапаратів повинні бути передбачені дренажні приямки і канали.

10.2.17 Огороджувальні конструкції приміщень щитів керування повинні забезпечувати рівень звукового тиску в них, що  не перевищує 60 дБ в октавній смузі з середньогеометричною частотою 1000 Гц.

10.2.18 Для чергового персоналу щитів керування потрібно передбачати кімнату відпочинку і санітарний вузол.

10.2.19 Газоходи на ділянках від золовловлювача до димових труб потрібно виконувати наземними або надземними.

Температурно-осадові шви в газоходах потрібно розташовувати на межі фундаменту труби і в місцях примикання до димососа. Проміжні температурні шви призначають залежно від матеріалу газоходів, їх довжини та конфігурації.

10.2.20 Вибір виду антикорозійного покриття газоходів проводиться відповідно до вимог СНиП 2.03.11

10.3 Приміщення систем контролювання та керування

10.3.1 Приміщення центрального, блокового, головного і групового щитів керування, а також приміщення для засобів обчислювальної техніки потрібно передбачати зі звукоізоляцією, кондиціюванням повітря та, при необхідності, екрануванням від впливу електричних і магнітних полів. Із зазначених приміщень передбачають два евакуаційні виходи, обладнані тамбурами, габарити одного з яких повинні забезпечувати транспортування щитових пристроїв.

З боку машинного відділення в приміщеннях БЩК і ГЩК допускається виконання вітража з подвійним склінням.

10.3.2 Кліматичні установки, які передбачають у приміщеннях БЩК і ЦЩК, призначених для постійної роботи оперативного персоналу, повинні відповідати санітарним нормам і забезпечувати знімання тепловиділень від встановленої у приміщеннях апаратури.

Необхідність кондиціювання повітря в приміщеннях БЩК, які використовують для розміщення технічних засобів АСУ ТП, визначається технічними умовами на ці технічні засоби.

10.3.3 На теплових електростанціях засоби обчислювальної техніки і програмно-логічного управління потрібно розташовувати  у спеціальному приміщенні, у тій самій будівлі, в якій знаходиться БЩК.

Засоби обчислювальної техніки загальностанційного (верхнього) рівня розташовують, як правило, в приміщеннях поблизу ЦЩК.

Приміщення для засобів обчислювальної техніки допускається розташовувати на будь-якій  позначці будівлі, крім підвалу.

10.3.4 Площі приміщень БЩК і ГрЩК, а також приміщень для засобів обчислювальної техніки передбачають з урахуванням запасу площі до 20 % на випадок розширення, модернізації та реконструкції.

10.3.5 Висота приміщень БЩК і ГрЩК повинна прийматися не менше        ніж 4 м у просвіті. Інтер'єр щита виконується за спеціальним проектом, що входить в архітектурно-будівельну частину проекту теплової електростанції.

10.3.6 Поблизу приміщень БЩК і ГрЩК передбачають  приміщення для змінного персоналу з коморою для зберігання оперативного запасу інструменту, контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматизації, кімнати відпочинку, прийому їжі і санвузол.

10.3.7 При створенні поза БЩК окремих відокремлених ізольованих приміщень для розміщення апаратури та установок управління, в них повинна бути  передбачена  вентиляція, а при обґрунтуванні – кондиціювання повітря.

10.3.8 Приміщення БЩК і ЦЩК повинні виконуватися зі звукоізоляцією. Рівень шумів від зовнішніх джерел (механізмів, трубопроводів тощо) не повинен перевищувати 55 дБ в діапазоні частот від 16 Гц до 20000 Гц.

Перекриття повинні виконуватися з гідроізоляцією.

10.4 Будівлі і споруди паливного та оливного господарств

10.4.1 При проектуванні будівель і споруд господарства рідкого палива (мазуту, дизельного палива, нафти) треба керуватися вимогами ВБН В.2.2-58.1, а при проектуванні споруд газового господарства теплової електростанції (пункти газорозподільчі та підготовки газу) – згідно з НПАОП 0.00-1.20.

При проектуванні систем паливоподачі твердого палива потрібно керуватися вимогами згідно з НПАОП 40.3-1.05.

10.4.2 Ступінь вогнестійкості будівель дробильних і розвантажувальних пристроїв та вузлів пересипання основного тракту паливоподачі твердого палива потрібно приймати  не нижче ніж ступінь III згідно з ДБН В.1.1-7.

Несучі та огороджувальні конструкції розморожувальних пристроїв, надземних галерей конвеєрів, надземних вузлів пересипання подачі палива на вугільний склад потрібно проектувати з негорючих матеріалів з ​​межею вогнестійкості не менше ніж R 15.

Внутрішні поверхні приміщень паливоподачі потрібно проектувати      згідно з 10.2.4 цих Норм.

10.4.3 Надземні конвеєрні галереї, крім неопалюваних, повинні розташовуватися над несучими конструкціями естакади та відділятися від них перекриттями з негорючих матеріалів з ​​межею вогнестійкості не менше ніж REI 45.

10.4.4 У надземній частині будівель та споруд паливоподачі (дробильних пристроях, вузлах пересипання, галереях конвеєрів, розвантажувальних пристроях) потрібно передбачати віконні прорізі з склінням площею не менше ніж 0,03 м2 на 1 м3 об'єму кожного приміщення. Площу листа скла і його товщину треба приймати згідно з СНиП 2.09.02.

Замість вікон у цих приміщеннях допускається передбачати ліхтарі або легкознімні покриття такої ж площі, як і скління.

10.4.5 Віконні плетіння в будівлях і спорудах паливоподачі потрібно, як правило, проектувати металевими.

Допускається застосовувати дерев'яні плетіння з вогнезахисною обробкою (просоченням).

Плетіння потрібно розташовувати в одній площині з внутрішньою поверхнею стін.

10.4.6 Надземна частина розвантажувальних пристроїв з безперервним рухом вагонів проектується неопалюваною, а підземна – опалюваною.

У спорудах для розвантаження палива потрібно передбачати ворота, що механічно відкриваються і оснащені світловою сигналізацією, яка сповіщає про наявність або відсутність у споруді вагонів.

10.4.7 Розморожувальні пристрої не допускається блокувати з іншими будівлями.

10.4.8 Виходи з виробничих приміщень будівель паливоподачі твердого палива на сходову клітку, а також у сусідні виробничі приміщення повинні передбачатися через тамбур-шлюзи розмірами не менше ніж 1,2 м х 1, 5 м з постійним  підпором повітря 20 Па (2 кгс/м2).

Перегородки та двері тамбур-шлюзів потрібно проектувати з негорючих матеріалів з ​​межею вогнестійкості не менше ніж REI 45 і EI 30 відповідно. Двері повинні мати ущільнення і пристосування для самозачинення.

10.4.9 Не допускається влаштовувати виходи з виробничих приміщень паливоподачі в приміщення  розподільчих пристроїв і щитів керування.

10.4.10 В опалювальних приміщеннях дробильних і розвантажувальних пристроїв, вузлів пересипання, надземних і підземних галерей конвеєрів повинно передбачатися гідроприбирання. У підлогах перелічених приміщень повинні бути запроектовані лотки і  (або) приямки. Підлога повинна бути гладкою і мати нахили до лотків і приямків для стоку.

Надземні та підземні галереї конвеєрів повинні проектуватися з ухилом підлоги в поздовжньому напрямку не менше ніж 3 %.

10.4.11 Несучі конструкції прольотних будов галерей потрібно проектувати на власних опорах без спирання на каркас та огороджувальні конструкції будівель.

10.4.12 Покриття майданчика під відкриті склади палива повинно бути виконане:

– укочуванням поверхні зі зняттям родючого шару при пісках гравелистих, великих і середньої крупності – щільних, супісках твердих, суглинках і глинах твердих і напівтвердих;

– укочуванням по шару шлаку товщиною 15 см при пісках гравелистих і крупних – середньої щільності, суглинках і глинах тугопластичних;

– укочуванням по шару глини зі шлаком товщиною 15 см при пісках середньої крупності – середньої щільності, пісках дрібних – щільних і середньої щільності, суглинках і глинах м'якопластичних;

– заміною ґрунту на глибину від 40 см до 50 см глиною зі шлаком і укочуванням поверхні при пісках пилуватих – пухких, супісках пластичних, суглинках і глинах текучопластичних, піщаних з домішкою рослинних залишків, глинних з домішкою рослинних залишків і слабозаторфованних.

При мулах і середньозаторфованих ґрунтах заміна ґрунту встановлюється  залежно від їх деформаційних властивостей і умов стоку атмосферних вод з поверхні складу.

Ґрунти, що містять органічні речовини і колчедани, для основи під штабель не придатні.

Застосування в якості основи під штабель асфальту, бетону, основи з кругляка або дерев'яного настилу не допускається.

10.4.13 Опори галерей конвеєрів допускається розташовувати в межах штабелів вугілля за умови виконання опор або їх захисту з матеріалів, що витримують вплив високих температур від самозаймання вугілля. Розрахункові температури від самозаймання вугілля потрібно приймати за технологічним завданням.

В штабелях антрациту захист опор галерей допускається не передбачати.

10.4.14  Будівлі витратних (буферних) складів твердого палива проектуються закритими з негорючих матеріалів. Ступінь вогнестійкості будівлі повинен бути не нижче ніж ступінь II згідно з ДБН В.1.1-7.

10.4.15 Приймально-зливні лотки для мазуту повинні проектуватися закритими зі знімним покриттям. Ділянки покриття в місцях зливу мазуту повинні бути такими, що відкриваються з запобіжними гратами під ними. По обидва боки приймально-зливних лотків виконують бетонні вимощення шириною до 5 м від осі залізничного шляху з нахилом у бік лотків. Нахили лотків потрібно приймати не менше ніж 1 %.

10.4.16 Двері в будівлях і приміщеннях паливних насосних і оливних апаратних повинні мати межу вогнестійкості не менше ніж EI30. Внутрішні двері повинні відкриватися в обидва боки, а двері в зовнішніх стінах – назовні.

10.4.17 При розташуванні в одній будівлі приміщень насосної розпалювального мазутогосподарства або дизельного палива і апаратної оливного господарства вони повинні розділятися протипожежною перегородкою 1-го типу згідно з ДБН В.1.1-7.

10.4.18 Підлогу в приміщеннях оливних і паливних господарств потрібно проектувати з негорючих матеріалів, стійких до впливу нафтопродуктів, з ухилами не менше ніж   0,5 % до приямків для збирання нафтопродуктів.

10.4.19 Естакади обслуговування цистерн з дизельним паливом і для обслуговування парового розігрівального пристрою на рівні верху цистерн з мазутом проектують з негорючих матеріалів, які повинні мати сходи для виходу в торцях і не рідше ніж через 100 м по всій довжині естакади.

10.5 Будівлі і споруди електротехнічних пристроїв

10.5.1 Ширина і висота проходів, а також кількість і розташування виходів з будівель і приміщень  розподільчих установок повинні відповідати вимогам ПУЕ [9].

10.5.2 Покриття підлоги у приміщеннях ЗРУ потрібно проектувати з матеріалів, які не створюють пилу.

10.5.3 Короби кабельні блокові (металеві) заводського виготовлення всередині будівель допускається кріпити до будівельних конструкцій, а поза будівлями їх потрібно розташовувати на естакадах технологічних трубопроводів, включаючи трубопроводи рідкого палива,  газо- і оливопроводів, на естакадах паливоподачі або на спеціальних кабельних естакадах.

Кріплення зазначених коробів повинно здійснюватися на відстані 1 м від несучих сталевих конструкцій будівель і естакад (за винятком кабельних).

10.5.4 Конструкції кабельних приміщень і споруд (колони, стіни, перегородки, перекриття та покриття) повинні виконуватися з негорючих матеріалів і мати межею вогнестійкості не менше ніж REI 45.

Підвісні кабельні споруди в межах одного енергоблоку допускається виконувати з негорючих матеріалів з ​​межею вогнестійкості не менше ніж R 15. У таких спорудах не допускається прокладання оливонаповнених кабелів.

10.5.5 Кабельні споруди різних енергоблоків, включаючи приміщення під БЩК, а також місця входів кабелів у приміщення під БЩК повинні розділятися протипожежними перегородками 1-го типу згідно з ДБН В.1.1-7. У кабельних поверхах ЦЩК, ГЩК і релейного щита на ВРУ зазначені перегородки не передбачаються.

Висота кабельного поверху або тунелю від підлоги до низу виступаючих конструкцій перекриття або кабельних комунікацій повинна бути не менше        ніж 1,8 м.

10.5.6 Подвійні підлоги в  розподільчих установках і виробничих приміщеннях повинні перекриватися знімними плитами з негорючих матеріалів.

10.5.7 Кабельні шахти потрібно відокремлювати від кабельних поверхів, тунелів та інших кабельних приміщень протипожежними перекриттями 3-го типу та перегородками 1-го типу згідно з ДБН В.1.1-7.

10.5.8 У місцях входу кабелів у приміщення ЗРУ, щитів керування та релейних щитів на ВРУ повинні передбачатися протипожежні перегородки 1-го типу згідно з  ДБН В.1.1-7. Усі отвори в перегородках після прокладання кабелів повинні ущільнюватися негорючими матеріалами.

10.5.9 Двері в кабельних спорудах повинні проектуватися з межею вогнестійкості не менше ніж EI 30.

10.5.10 Підземні кабельні тунелі повинні мати зовнішню гідроізоляцію по всьому периметру, включаючи перекриття, незалежно від наявності ґрунтових вод. У днищах тунелів потрібно передбачати ухили не менше ніж 0,5 % у бік приямків.

10.5.11 Вентиляційні шахти трансформаторних камер і кабельних тунелів потрібно проектувати  неутепленими  з негорючих матеріалів з ​​люками і дверима.

10.5.12 На ВРУ кабелі необхідно прокладати в каналах, наземних лотках або на естакадах.

Кабельні канали та наземні лотки повинні бути закриті плитами з негорючих матеріалів. Плити в місцях проїзду повинні бути розраховані на навантаження від механізмів.

10.6 Виробничі будівлі та приміщення підсобного призначення

10.6.1 У приміщеннях водопідготовчих установок  і складів реагентів потрібно передбачати захист від корозії будівельних конструкцій, безпосередньо контактуючих з агресивним середовищем (ємності для зберігання реагентів, підлога в приміщеннях, канали і приямки для стоку агресивних вод, стінки сольових комірок і комірок вологого зберігання коагулянту).

Вибір матеріалів конструкцій та антикорозійного захисту потрібно проводити  залежно від характеру впливу і ступеня агресивності середовища відповідно до вимог СНиП 2.03.11 та рекомендацій [8].

10.6.2 У приміщеннях складу хімреагентів потрібно передбачати гідро-прибирання підлоги з подальшим направленням стоків на установку нейтралізації скидних вод від водопідготовчих установок.

10.6.3 Ємності для прийому і зберігання кислот, лугів, аміаку і гідразину, а також витратні ємності цих реагентів потрібно розташовувати згідно з вимогами НПАОП 24.1-1.07 в залізобетонних піддонах з бортами заввишки не менше        ніж 15 см, які повинні мати відповідне антикорозійне покриття.

Піддони повинні мати злив або пристрій для перекачування пролитих реагентів у відповідний збірник (ємність). Об’єм піддону повинен бути розрахований на розлив однієї з встановлених в ньому ємностей реагентів найбільшою за об’ємом.

10.7 Допоміжні будівлі та приміщення

10.7.1 Проектування допоміжних будівель (адміністративних, побутових тощо) треба проводити згідно з вимогами ДБН В.2.2-28 з урахуванням кількості як основного персоналу теплової електростанції, так і персоналу, який зайнятий на ремонтних і налагоджувальних роботах.

10.7.2 Розрахунок санітарно-технічного обладнання треба проводити відповідно до вимог ДБН В.2.2-28, виходячи з чисельності працюючих у найбільшу зміну з урахуванням груп виробничих процесів.

 10.7.3 У будівлях прохідних потрібно розташовувати приміщення охорони та бюро перепусток, а також можуть передбачатися приміщення для відділу кадрів, відділу постачання та інших служб.

Усі перераховані приміщення, крім приміщень охорони, повинні мати вільний доступ для відвідувачів теплової електростанції.

11 ІНЖЕНЕРНЕ ОБЛАДНАННЯ,  МЕРЕЖІ ТА СИСТЕМИ

11.1 Опалення, вентиляція, кондиціювання і знепилювання повітря

11.1.1 Системи опалення, вентиляції та кондиціювання повітря  в будівлях і спорудах теплової електростанції потрібно проектувати відповідно до вимог           СНиП 2.04.05, ДБН В.2.5-39, ДБН В.2.6-31, ГКД 34.20.507 з урахуванням кліматичних параметрів згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-27.

11.1.2  Нормовані мікрокліматичні умови (температура, відносна вологість, швидкість руху і чистота повітря) в робочій зоні приміщень теплової електростанції потрібно приймати відповідно до санітарно-гігієнічних  вимог до повітря робочої зони згідно з ГОСТ 12.1.005, ДСН 3.3.6.042.

Температуру повітря в робочій зоні головного корпусу потрібно приймати з урахуванням того, що приміщення відносяться до виробництва з повністю автоматизованим технологічним обладнанням, яке функціонує без присутності людей (крім чергового персоналу, що знаходиться в спеціальному приміщенні і виходить у виробничі приміщення для огляду і налагоджування обладнання але не більше ніж 2 год безперервно). Температура повітря у верхній зоні і поза робочими місцями за технологічними вимогами не повинна перевищувати 40 °С.

11.1.3 В якості теплоносія для систем опалення і вентиляції потрібно застосовувати, як правило, єдиний теплоносій – перегріту воду.

Використання низькопотенційної теплоти та інших вторинних енергоресурсів допускається при техніко-економічному обґрунтуванні.

11.1.4 Приєднання систем опалення, вентиляції та гарячого водопостачання будівель і споруд теплової електростанції до колекторів мережної води потрібно передбачати через центральний тепловий пункт, в якому здійснюється місцеве регулювання та облік відпущеної енергії.

Приєднання окремих будівель, розташованих на території теплової електростанції, до виводів магістральних теплових мереж не допускається.

11.1.5 При проектуванні опалення і вентиляції в приміщеннях головного корпусу розрахункову температуру зовнішнього повітря для холодного періоду року потрібно приймати за параметрами Б, а для теплого –  за параметрами А  згідно з СНиП 2.04.05.

11.1.6 Системи опалення та вентиляції головного корпусу потрібно, як правило, проектувати окремо для кожного енергоблоку.

Теплові та холодильні центри потрібно передбачати для групи енергоблоків.

Системи кондиціювання повітря допускається передбачати спільними для двох енергоблоків за наявності загального щита керування блоками.

11.1.7 У головному корпусі також потрібно проектувати системи монтажного або чергового опалення для підтримки температури повітря в робочій зоні в місцях проведення монтажних або ремонтних робіт не нижче ніж 12 °С на період монтажу або ремонту енергоблоку.

Для забезпечення захисту працюючих на тимчасових робочих місцях від можливого перегрівання або охолодження, для створення необхідних параметрів повітря в місцях проведення ремонтних, монтажних і регламентних робіт потрібно передбачити системи зонального охолодження або обігріву.

11.1.8 Теплова потужність монтажного і чергового опалення кожного енергоблоку повинна розраховуватися на відшкодування 100 % втрат тепла зовнішніми огорожами і на підігрів зовнішнього повітря, що надходить у приміщення за рахунок інфільтрації.

Для монтажного і чергового опалення рекомендується використовувати штатні установки припливних вентиляційних систем.

11.1.9 Теплову потужність джерела теплопостачання на власні потреби потрібно визначати як сумарну потребу в теплі на опалення, вентиляцію, кондиціювання, гаряче водопостачання головного корпусу та допоміжних будівель.

11.1.10 Біля воріт головного корпусу та в інших будівлях і спорудах теплової електростанції потрібно передбачати повітряні або повітряно-теплові завіси відповідно до вимог СНиП 2.04.05.

Тепло, яке подається повітряними завісами періодичної дії, не потрібно ураховувати в повітряному та тепловому балансі  будівель  теплової електростанції.

11.1.11 У головному корпусі потрібно передбачати багатозональні системи загальнообмінної вентиляції з механічним або природним спонуканням залежно  від прийнятої схеми вентиляції та періоду року.

11.1.12 Витрати припливного повітря в котельному відділенні з котлами, що працюють на газоподібному паливі, а також у машинному відділенні з газотурбінними установками потрібно приймати  відповідно до розрахунків, але не менше ніж трикратний повітрообмін у годину в межах комірки кожного енергоблоку.

При цьому система організації повітрообміну повинна виключати можливість застою і скупчення газів в окремих зонах приміщення.

При визначенні повітрообміну за вказаної кратності в розрахункових внутрішніх об’ємах приміщень або зонах потрібно приймати такі висоти:

– фактичну, якщо висота приміщень або зони від 4 м до 6 м;

– 6 м, якщо висота приміщення або зони більше ніж 6 м;

– 4 м, якщо висота приміщень або зони менше ніж 4 м.

При наявності площадок об‘єм треба ураховувати як площу підлоги (площадки) із зазначеними вище висотами.

11.1.13 Для забезпечення за технологічними вимогами температури повітря у верхній зоні котельного відділення не більше ніж 40 °С рекомендується передбачати приплив зовнішнього повітря з механічним спонуканням не підігрітого повітря або з рециркуляцією внутрішнього повітря в зимовий період року.

11.1.14 Для більш ефективної локалізації теплонадходжень від котла (конвективного потоку), а також для зменшення загазованості та запиленості приміщення рекомендується передбачати видалення повітря з котельного відділення дуттьовими вентиляторами за допомогою кільцевих (поясних) відсмоктувачів, повітропроводів рівномірного всмоктування, розташованих у верхній і середній зонах вертикальної поверхні котла. Пристрій поясних відсмоктувачів є невід'ємною частиною котла, тому розміщення і конструкцію поясних відсмоктувачів потрібно визначати в технологічній частині проекту при погодженні з заводом-виробником котла.

11.1.15 Кількість повітря, яке забирається дуттьовими вентиляторами з котельного відділення, потрібно передбачати:

– у теплий період року – у розмірі робочої продуктивності дуттьових вентиляторів з урахуванням можливого падіння енергетичного навантаження котлів;

– у холодний період року – в обсязі відповідно до  теплоповітряного балансу, при якому не повинно бути переохолодження нижньої зони головного корпусу.

Співвідношення кількості забраного повітря з приміщення і зовні рекомендується регулювати автоматично клапаном перемикання відповідно до теплоповітряного балансу.

11.1.16 Для зменшення кількості повітря, що подається системами механічної вентиляції в теплий період року, доцільно передбачати охолодження припливного повітря.

11.1.17 У зони, які віддалені на 30 м від зовнішніх стін, потрібно, як правило, передбачати приплив повітря системами зі штучним спонуканням.

11.1.18 Для головних корпусів з установкою котлів великої висоти (продуктивності) допускається передбачати системи з припливною природною вентиляцією в зимовий час з установкою калориферів “на просмокт”.

11.1.19 З метою підвищення надійності роботи і економічності теплоповітро-постачання необхідно передбачати на тепловій електростанції  системи контролю та автоматичної підтримки необхідних параметрів повітряного середовища, для чого потрібно створювати служби експлуатації опалювально-вентиляційних систем.

11.1.20 У покритті машинного відділення над кожним генератором з водневим охолодженням необхідно встановлювати дефлектор діаметром не менше ніж 300 мм.

11.1.21 У приміщеннях щитів керування та інформаційно-вимірювальному комплексі (ІВК) потрібно передбачати кондиціювання повітря з рециркуляцією і обов'язковим підпором повітря не менше ніж 20 Па.

Системи кондиціювання повітря повинні забезпечувати в приміщеннях щитів керування мікрокліматичні умови (оптимальну температуру, відносну вологість і швидкість руху повітря) відповідно до технологічних вимог і санітарно-гігієнічних вимог до повітря робочої зони згідно з  ГОСТ 12.1.005,    ДСН 3.3.6.042.

11.1.22 Для приміщень релейного захисту та сигналізації, головного центрального щита керування, що розташовані біля зовнішніх стін, рекомендується передбачати систему водяного опалення. В якості нагрівальних приладів потрібно приймати регістри з гладких труб. Запірно-регулююча арматура повинна бути винесена за межі приміщення.

Допускається передбачати систему повітряного опалення, поєднану з припливною вентиляцією.

11.1.23 Приміщення  розподільчих пристроїв власних потреб теплової електростанції, перетворювальних агрегатів, кабельних поверхів і кабельних тунелів, що проходять всередині і поза будівлями, повинні бути оснащені припливно-витяжною вентиляцією з природнім або штучним спонуканням відповідно до вимог СНиП 2.04.05 та ПУЕ [9].

11.1.24 Приміщення акумуляторних батарей, в яких проводиться зарядження, контрольне перезарядження або формування акумуляторів, повинні мати припливно-витяжну вентиляцію, яка б забезпечувала вміст у повітрі цих приміщень аерозолей сірчаної кислоти в межах до 2 мг/м3 та водню в межах вибухонебезпечної концентрації (але не більше ніж 0,7 %  від об'єму).

Подача припливного повітря повинна передбачатися у нижню зону зі швидкістю не більше ніж 2 м/с.

11.1.25 Крім механічної вентиляції для приміщень акумуляторних батарей повинна бути виконана природна витяжна вентиляція, що б забезпечувала не менше ніж одноразовий повітрообмін на годину.

Видалення повітря з приміщень акумуляторних батарей належить передбачати назовні, за межі головного корпусу.

11.1.26 Для можливого зниження категорії приміщень акумуляторних батарей потрібно ураховувати роботу аварійної вентиляції відповідно до вимог       СНиП 2.04.05. В якості аварійної вентиляції може бути використана система загальнообмінної вентиляції з механічним спонуканням і зі встановленням резервного вентилятора, пристрою автоматичного включення резерву (АВР) та подачі електроживлення 1 категорії  відповідно до ПУЕ [9].

11.1.27 Вентиляційні системи приміщень акумуляторних батарей повинні передбачатися самостійними, не пов’язаними з вентиляційними системами інших приміщень.

11.1.28 У приміщеннях експрес-лабораторій потрібно передбачати самостійні системи загальнообмінної вентиляції і місцевих відсмоктувачів повітря від обладнання.

11.1.29 Приміщення паливоподачі повинні бути оснащені опаленням та вентиляцією. Внутрішню температуру і вологість повітря у приміщеннях потрібно приймати за технологічним завданням з урахуванням вимог  ГОСТ 12.1.005,     ДСН 3.3.6.042.

11.1.30 У приміщеннях паливоподачі потрібно, як правило, передбачати водяні системи опалення з установкою в якості нагрівальних приладів гладких труб, або повітряні системи.

Температура на поверхні нагрівальних приладів не повинна перевищувати:

– для вугілля – 130 °С;

– для сланцю і торфу – 110 °С.

У вузлах пересипання і приміщеннях дробильних пристроїв допускається обладнання комбінованої системи опалення: система повітряного опалення, суміщеного з вентиляцією, і система водяного опалення. При цьому, система водяного опалення повинна бути розрахована на роботу в режимі чергового опалення.

У приміщеннях надземної частини розвантажувальних пристроїв з вагоноперекидачами без'ємкісного типу опалення передбачати не потрібно. Кабіна машиніста повинна бути обладнана опаленням та вентиляцією.

11.1.31 Використання електронагрівачів для опалення виробничих приміщень паливоподачі забороняється.

Прокладання транзитних трубопроводів опалення в трактах паливоподачі не допускається.

11.1.32 У вузлах пересипання, приміщеннях дробильних пристроїв, бункерної галереї головного корпусу потрібно передбачати знепилення (аспірацію, гідропарознепилення, пилопригнічення з використанням високократної механічної піни).

11.1.33 У вузлах пересипання на натяжних станціях конвеєрів для запобігання вторинного пилення рекомендується застосовувати системи гідрознепилення.

ПОЗВОНИТЕ МНЕ
+
Жду звонка!